Цікаву маловивчену частину музейної колекції культової металопластики складають вотивні підвіски-таблички до ікон. Вотум від латинського «votives» – присвячений богам, що у свою чергу «votum» – обітниця, бажання. Вотивні предмети приносились у дарунок божеству за обітницею, заради зцілення або виконання будь-якого бажання. Звичай приношення вотивних дарів – пом’якшена форма жертвопринесення. Своїм корінням він сягає прадавніх часів, коли людська свідомість була пов’язана з магічними уявленнями, а потім з язичницькими віруваннями. Вживання вотумів було поширеним і у культовій практиці як католицької так і православної церкви в Україні у ХVІІ – ХІХ ст. Спочатку воно розповсюдилось на середньовічному Заході, а звідти, досить пізно, в ХVІ – ХVІІ ст., прийшло до Польщі та в Україну, де стало відомим на Західних землях, а потім, у ХVІІІ ст., на Лівобережжі. Музейну колекцію вотумів (нараховує понад 300 одиниць) можна розділити на такі групи:

– зображення хворих органів, частин тіла (зуби, очі, груди, руки, ноги);

– зображення святих, ченців, церковних ієрархів (зримий образ посередника у молитовному зверненні);

– зображення простих людей у сільському і міщанському вбранні у позі моління;

– портретні зображення;

– зображення палаючого Серця Ісуса (рис. 1).

У нашій збірці тільки табличка із зображенням останнього має клейма (ПКМВК 2854, М 64) (рис. 2). Як вдалося дослідити – це пробірне клеймо (84), клеймо міста Києва (архангел Михаїл), іменник – «ІР» у квадраті, що вказує на срібних і золотих справ майстра Йосипа Абрамовича Ребьонка, який заснував своє виробництво у Києві 1864 року.

Однією з ознак робіт київських ювелірів останньої третини ХІХ – поч. ХХ ст. є рамки у вигляді витих колонок з елементами рослинних мотивів. Вотум нашої збірки теж має таку рамку.

Культ святого Серця Ісуса був відомий ще з ХІ – ХІІ ст., але особливої популярності набув у ХVІІ ст. У 1765 р. папа Климент ХІІ затвердив свято святого Серця Ісуса Христа, як символ надії на спасіння, символ християнської жертовної Любові. Іноді зображували і два серця поряд (ПКМВК 3127, М 249) (рис. 3), що символізувало серце Ісуса і Богородиці. Такі таблички не можна назвати зцілювальними. Їх приносили до костелів і церков як романтичні дари, як посвяту Богу. Зображення Серця на православних вотумах явно має католицький вплив. У день святого Валентина на вітальних листівках часто зображували палаюче Серце Ісуса (рис. 4).

На початку ХХ ст. виготовлення жертовних вотивів припинилося. Тому збірка вотивних підвісок-табличок Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є визначною колекцією, яка потребує подальшого наукового вивчення. Кожний примірник цього зібрання є рідкісною сакральною пам’яткою історії, релігії та культури нашої країни.