Персоналії

Зарецький Іван Антонович (1857-1936). Відомий український археолог, етнограф, музейник, краєзнавець, один із фундаторів Природничо-історичного музею Полтавського земства, член Імператорського товариства любителів природознавства, антропології та етнографії, Московського археологічного товариства, Полтавської вченої архівної комісії, Оренбурзької архівної комісії, член-кореспондент Державного історичного музею СРСР. Автор багатьох наукових праць та публікацій, чудовий художник і фотограф який здобув широке визнання у наукових колах.

Іван Зарецький народився у с. Лютенька Гадяцького повіту Полтавської губернії в сім'ї заможного козака. Отримав домашнє виховання. Без спеціальної освіти самотужки освоїв ази археології, етнографії та музейної справи. В кінці 1880-х років був запрошений на службу до Полтавського земства, одночасно працював в Природничо-історичному музеї, де займав посади лаборанта, препаратора, помічника завідуючого (1891-1912).

Інтерес до найдавнішої історії краю спонукав дослідника до знайомства з пам'ятками археології Полтави та її найближчих околиць. Наприкінці 70–80-х років ХІХ ст. І. А. Зарецький провів ряд археологічних екскурсій по річках Ворскла та Коломак з метою виявлення та обстеження археологічних пам'яток. Він був першовідкривачем і дослідником широковідомих сьогодні пам'яток археології, а саме: багатошарових поселеннь в ур. Біла Гора біля х. Триби, Макухівського, Малоперещепинського і Кабаківського скарбів, Золотоординського мавзолею біля с. Кишенька Кобеляцького повіту, скіфських курганів Поворскля, в тім числі знаменитих «Розрита могила», «Вітова могила», «Опішлянка». Саме йому належить перша публікація Малоперещепинського скарбу та збереження інформації про місцезнаходження некрополя Полтавського поселення Х-ХІІІ ст. Він був першим дослідником пізньосередньовічних підземель Полтави. Активно займався пам'яткоохоронною діяльністю.

Археолог за покликанням, Іван Зарецький визначив також свій науковий інтерес у галузі гончарства і 1893 року здійснив обстеження гончарного кустарного промислу на території Полтавської губернії. Його головна праця «Гончарный промысел в Полтавской губернии», що вийшла друком у Полтаві 1894 року, стала першою монографією у Російській імперії про технологію, економіку гончарного промислу, побут гончарів.

З 1894 року Зарецький займався організацією зразкової гончарної майстерні Полтавського губернського земства в Опішні — першої на Лівобережній Україні, формував збірки народного мистецтва Полтавського земського музею та Санкт-Петербурзького етнографічного музею, здійснивши для цього обстеження 50 населених пунктів Полтавщини, Харківщини й Курщини.

У 1902 році Івана Зарецького запропонували посаду колектора Російського етнографічного музею. Його активна експедиційно-збиральницька діяльність тривала протягом 4 років. Її результатом стали 1,5 тисячі етнографічних предметів ХІХ-ХХ ст., які заклали підвалини української етнографії. У тому ж році, до ХІІ Археологічного З'їзду в м. Харків він підготував етнографічну експозицію по Полтавській губернії та видав її каталог.

І. А. Зарецький був в числі ініціаторів спорудження пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві (1903 р.).

У 1912 році дослідник переїхав до Воронежа, де займався вивченням народних промислів Подоння.

1915 року, на запрошення Оренбурзької губернської управи, І. А. Зарецький переїхав до м. Оренбург для з'ясування тогочасного стану кустарних промислів краю та їх організації. Одночасно він досліджував природу, історію, побут населення регіону. За планом, складеним Зарецьким у 1916 році, в Оренбурзі створюються навчально-показові майстерні. У 1920-ті роки Іван Антонович деякий час завідував фаянсовим заводом, при якому була заснована навчально-показова школа-майстерня, а при ній – художні класи. У 1927 році він проводив масштабні археологічні розкопки в басейні р. Ілек, в результаті яких досліджено 20 курганів. З 1928 року І. А. Зарецький – співробітник Оренбурзького музею. В цей період дослідник проводить активну польову роботу: багаторічні археологічні дослідження курганів у Губерлинських горах, вивчає місцевість, збирає гербарії, зразки грунтів, мінералів. В експедиціях Іван Антонович зібрав багату колекцію предметів народного побуту, зафотографував типи жител місцевого населення.

У 1936 році на 15-му Пленумі Державної академії історії матеріальної культури І. А. Зарецький виступив з повідомленням про варварське відношення оренбурзьких органів влади до музею та до історичних пам'яток області.

14 серпня 1936 року на 80-му році життя під час польових досліджень курганів біля с. Красногор серце невтомного талановитого дослідника раптово зупинилося. Він пішов з життя, полишивши по собі велику наукову спадщину, здобутки всього його творчого шляху та добру пам'ять про себе.

Похований Іван Антонович Зарецький на станції Кувандик Оренбурзької залізничної дороги