Колекції

Мамологічна колекція. Історія формування бере початок від 1891 р. Першими надходженнями, які стали основою колекції, були два чучела тварин, "пожертвувані" благодійником М. В. Кривошеєвим – тхір лісовий та земляний заєць. На 1928 р. мамологічна колекція нараховувала 250 чучел і шкурок. Поряд з поодинокими чучелами ссавців було створено і декілька біогруп: «Байбаки» (добуті на Вороніжчині), «Лисиця та півень», «Дика коза з козеням», «Лебідь-шипун і лисиця», «Вовк і теля».

У 1937 р. в музеї зберігався мамологічний каталог (491 аркуш) (нині втрачений). На 1939 мамологічна колекція нараховувала 600 чучел і шкурок ссавців. Під час Другої світової війни збірка повністю втрачена. Відновлення колекції ссавців почало свій відлік з 1944 р.. Динаміка поповнення мамологічної збірки була така: 1944 р. – надходження перших мамологічних експонатів – 2 чучела, 1945 р.– 6 чучел; 1946 – 8 чучел. Таким чином, на 23 вересня 1946 р. кількість експонатів збірки ссавців становила 16чучел.

Основними джерелами надходження експонатів сучасної мамологічної збірки були: Ростовська таксидермічна фабрика, мисливці, приватні особи. У музеї зберігаються 5 тушок гризунів, виготовлених учнем М. І. Гавриленка, видатним зоологом Б. О. Головим.

Чучела і шкурки ссавців, що представлені в колекції, виготовлені таксидермістами: О. А. Бібіковим, М. Я. Ружинським, С. П. Кравченком, О. М. Пожаровим (Руденко), О. А. Джепою, Н. С. Ляхович, С. Є. Михєєвим, Г. А. Андрієць.

За останні роки мамологічна збірка музею поповнилася чучелами ондатри та бобра эвропейського. На сьогодні мамологічна колекція музею становить 112 одиниць − 102 чучел, 5 тушок, 2 шкурки і 3 смушки, що репрезентують 41 вид звірів (93 одиниця збереження − 86 чучела, 2 шкурки, 5 тушок) і 12 порід сільськогосподарських тварин (19 одиниць збереження − 16 чучел і 3 смушки).

Про каталог див.: Мамологічна колекція Полтавського краєзнавчого музею О. О. Вільмовська // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. Випуск V. / Редкол. Волошин Ю. В., Киридон А. М., Мокляк В. О. та ін. – Полтава: «Полтавський літератор», 2010. – С. 512-532.

Орнітологічна колекція почала комплектуватися з 1891 р., коли музею було подаровано 20 чучел птахів. У 1897 р.музей придбав 350 чучел 134 видів птахів у генерала Шульговського.

У першій чверті ХХ ст. (1900-1920) музейна колекція чучел та тушок птахів значно поповнилась збірками В. Г. Аверіна, М. І. Гавриленка, І. А. Зарецького, К. М. Скаржинської, М. Ф. Ніколаєва, Г. І. Бернадського та інших орнітологів, краєзнавців, аматорів.

Напередодні війни орнітологічна збірка музею включала 1100 екземплярів, до якої, як зазначав М. І. Гавриленко, входили всі раритети орнітофауни Полтавщини. Після війни від неї залишилися тільки два експонати.

У повоєнні роки орнітологічна колекція формувалась безпосередньо з об'єктів, добутих на території Полтавської області. Чучела птахів були виготовлені таксидермістами музею Є. І. Мячіним, Н. С. Ляхович, С. П. Кравченком, О. А. Джепою, Г. А. Андрієць, а також таксидермістом Музею природи Харківського державного університету імені О. М. Горького М. Я. Ружинським. Частина чучел птахів, виготовлених на Ростовській таксидермічній фабриці, була придбана в магазині наочних приладь.

Останні надходження – 13 тушок птахів, виготовлених О. М. Руденком, 10 з яких добуті на Житомирщині та 14 чучел птахів роботи таксидерміста С. П. Литвиненка. На сьогодні орнітологічна колекція нараховує 462 одиниці збереження. До її складу входять 448 чучел та 30 тушок 201 виду птахів, які належать до 49 родин. 178 чучел і 9 тушок птахів представлено в експозиції, решта зберігається у фондосховищі.

Колекція включає чучела і тушки рідкісних і зникаючих видів, що занесені до Червоної книги Міжнародного Союзу охорони природи, Червоної книги України та Європейського Червоного переліку (32), та 35 видів, які є рідкісними або тимчасово перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території Полтавської області (згідно з рішенням Полтавської облради від 23.03.2005)

Про каталог колекції див.: Орнітологічна колекція Полтавського краєзнавчого музею / С. Л. Кигим // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. Випуск IV. Книга 1 / Редкол.: Волошин Ю. В., Годзенко В. Д., Киридон А. М. та ін. – Полтава: Дивосвіт, 2008. – С. 46 – 130.

Гербарій нараховує 10 353 гербарних аркушів, включає понад 1520 видів вищих судинних рослин. Формування його розпочалося з 1891 р. Гербарій збирався різними колекторами переважно на території історичної Полтавщини. Найстаріші гербарні зразки датуються 1849–1853 рр. (колектор невідомий). Основу гербарію складають зразки, зібрані різними колекторами: А. М. Краснов, П.П. Бохаповський, В.В. Маркович, Д.Я. Зекель, В. Cтахорський, А. Ярмолович, Г. С. Оголевець, С. О. Іллічевський, В. Ф. Ніколаєв, Д.С. Івашин, М.Д. Літвінова, Т.Л. Андрієнко, О.М. Байрак, Н.О. Смоляр,

За період з 2015 р. по 2019 р. Гербарій музею поповнили колекції: гербарій рослин деяких регіонів Полтавщини та Сумщини – 11 герб. арк., колектор Т.С. Двірна; іменний гербарій дендрофлори В.І. Добровольського; «Гербарій раритетних рослин Полтавщини» – 58 герб. арк., колектор В.М. Самородов, доцент Полтавської державної аграрної академії; «Гербарій рідкісних видів рослин зональних екосистем басейну р. Ворскли» – 175 герб. арк., колектор І. Є. Шапаренко, к.б.н., доцент Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка; «Гербарій рослин родини Бобових і Плаунових» – 25 герб. арк., «Гербарій раритетних видів рослин, зібраних на території Полтавщини» – 18 герб. арк.., «Гербарій папоротей» – 11 герб. арк., «Гербарій хвощів» – 11 герб. арк., колектор Н. О. Стецюк, к.б.н., докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка; «Колекція мохів Лівобережного Придніпров’я» – 36 пакетів, колектор С. В. Гапон, д.б.н., професор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка; «Гербарій рослин із заповідних територій Карлівського району» – 25 герб. арк., колектор О.В. Халимон; «Гербарій фонових видів м. Львова» (зібраний і змонтований під час проходження Всеукраїнських гербарних курсів на базі Інституту екології Карпат НАНУ у м. Львів) – 15 герб. арк., «Гербарій заповідних територій Чутівського району» – 21 герб. арк., колектор Л. В. Чеботарьова.

Гербарій поділяється на систематичний гербарій вищих судинних рослин «Флора Полтавщини», згрупованого за родинами; тематичний гербарій «Червонокнижні рослини», «Регіонально рідкісні види», «Ефемероїди», «Гербарій рослин із перспективних та існуючих заповідних територій», «Дендрологічний гербарій», «Лікарські рослини» тощо; історичний гербарій; окремі ботанічні колекції: ліхенологічна, бріологічна, мікологічна. Питання комплектування, обліку, зберігання та використання наукового гербарію регулює окремий нормативний документ внутрішнього користування музею – Положення про гербарій. Куратор – Л. В. Чеботарьова.

Про ботанічну колекцію див.: Гербарій Полтавського краєзнавчого музею / О. В. Халимон, В. І. Старченко // Гербарії України. Index Herbariorum Ucrainicum / Редактор-укладач к.б.н. Н. М. Шиян. – Київ, 2011. – C. 237-243; Значення гербарію Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського для формування професійної компетентності майбутніх учителів біології / Л.В. Чеботарьова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Методика навчання природничих дисциплін у середній та вищій школі» (XXVI КАРИШИНСЬКІ ЧИТАННЯ) (м. Полтава. 30-31 травня 2019 р.) / За заг. ред. проф. М.В. Гриньової .- Полтава: ТОВ «Сімон», 2019. – С. 327-329.

Геологічна колекція представлена зразками гірських порід та мінералів. Старовинною петрографічно-мінералогічною колекцією вважається збірка мінералів, кристалічних, осадових порід і руд в кількості 629 зразків фірми «Krantz in Bonn» (Німеччина), яка входила до загальної музейної колекції К. М. Скаржинської. За останні роки до фондів музею надійшли зразки напівдорогоцінних мінералів (аметистова друза, яшма, антрацит, гірський кришталь та ін.); керни кам’яної солі та граніту; окремості різноманітних глин, які використовують для виготовлення опішнянської кераміки; зразки мергелю, кременю, рози гіпсу, зібрані на горі Пивисі Глобинського району; зразки залізистих сланців та руди, граніту, брекчії, скам’янілі трубчасті корали з кар’єрів Горішньоплавнівського та Лавриківського родовищ.