Персоналії

Докучаєв Василь Васильович (1.03.1846, с. Мілюково Сичевського повіту Смоленської губернії, тепер Новодугинський район Смоленської області Росії – 8.11.1903, м. Санкт-Петербург) – природознавець, основоположник генетичного ґрунтознавства, загальної агрономії, вчення про географічні зони. Автор понад 250 наукових праць, присвячених геології, мінералогії, ґрунтознавству, географії, агрономії.

У 1877 р. і пізніше у 1881 р. під час дослідження чорноземної зони Росії обстежив значну частину ґрунтів Полтавської губернії, відомості про які увійшли до класичної праці В. В. Докучаєва «Російський чорнозем». У 1888–1894 рр. очолив експедицію по комплексному екологічному дослідженню території Полтавської губернії. У 1891 р. заснував природничо-історичний музей Полтавського губернського земства, розробив концепцію його створення і діяльності.

У 1900 р. на запрошення земства приїздив до Полтави, де прочитав земським працівникам і місцевій інтелігенції цикл із 6 лекцій з ґрунтознавства. У 1901 р. в останній раз приїздив до Полтави і відвідав музей.

Фонд В. В. Докучаєва у Полтавському краєзнавчому музеї – найчисельніший і нараховує близько 4 тис. одиниць. До нього входять унікальні експонати: колекція зразків ґрунтів (3802 од.), зібраних учасниками полтавської експедиції, наукова звітність експедиції; меморіальні реліквії – годинник, візитна картка вченого, фотовідбитки часів докучаєвської експедиції, речі з будинку – штаб-квартири експедиції у Нових Санжарах. Фонд включає також наукові праці В. В. Докучаєва, літературу про його життя і діяльність; у науковому архіві музею зберігаються спогади про вченого музейних працівників, статті, довідки, матеріали про відзначення 100-річчя виходу в світ класичної праці В. В. Докучаєва «Російський чорнозем» і ювілеїв вченого.

Тематичний каталог фонду В. В. Докучаєва вміщено у збірнику: В. В. Докучаєв і Полтавщина: факти, документи, бібліографія. / Уклад: Самородов В. М., Кигим С. Л., наук. ред. К. М. Ситник. – Полтава: Верстка, 2007. – 184 с.

Вернадський Володимир Іванович (12.03.1863, м. Петербург – 06.01.1945, м. Москва) – всесвітньовідомий природознавець і мислитель, творець нових наук і наукових напрямків: геохімії, біогеохімії, генетичної мінералогії, радіогеології, вчення про живу речовину і біосферу, концепції ноосфери. З Полтавщиною тісно пов'язаний своєю генеалогією, науковою, організаторською та громадською діяльністю.

У 1890–1891 рр. у складі експедиції В. В. Докучаєва провів природознавчі дослідження на території Кременчуцького повіту. У 1897 р. обстежив місцезнаходження залізної руди у каменоломні поблизу Кременчука і в с. Гавронці Полтавського повіту. На Лубенщині вивчав будову Висачківського горба (1901  р.), обстежив Гінцівську верхньопалеолітичну стоянку (1915 р.), на Хорольщині досліджував місцевість поблизу села Милюшок, де було знайдено кварцеву руду з часточками золота (1902 р.).

У 1913–1917 рр. влітку жив і працював на дачі поблизу Шишак (Бутова гора).

У 1918 р. у стінах Полтавського краєзнавчого музею заснував Товариство любителів природи, розробив його статут і програму діяльності. Зв'язки з музеєм, його науковцями підтримував до кінця життя, сприяв його становленню.

Фонд академіка В.І Вернадського у Полтавському краєзнавчому музеї нараховує понад 800 одиниць, які зберігаються у фондосховищі, науковому архіві, бібліотеці музею.

Унікальні експонати з фонду вченого:

- колекція зразків ґрунтів (567). Зібрана В.І. Вернадським на території Кременчуцького повіту Полтавської губернії під час роботи у складі Докучаєвської експедиції (1890 – 1891 рр.);

- чернетковий рукопис програмної діяльності Полтавського товариства любителів природи, написаний В.І. Вернадським у 1918 р.;

- лист-автограф В. І. Вернадського до завідувача природничо-історичного музею Полтавського губернського земства М. О. Олеховського (Москва, 1906 р.);

- листи В. І. Вернадського до українського зоолога, завідувача природничого відділу музею М. І. Гавриленка (Петроград, 1921 р., автограф; Ленінград, 1934 р., автограф; Москва, 1941 р., друк, особистий підпис);

- колекція мінералів і гірських порід з місць, які досліджував В. І. Вернадський (Керченський півострів, Кременчуцький повіт, Житомир – Бердичів);

- уламки черепиці і таврованої цегли з дачного будинку В. І. Вернадського на Бутовій горі у Шишаках;

- спогади сучасників В. І. Вернадського про його перебування на Полтавщині;

- негативи, фотовідбитки (112 од.) про життєвий шлях В. І. Вернадського;

- наукові праці В. І. Вернадського та література про вченого;

- бюст В. І. Вернадського (скульптор – член Національної Спілки художників України М. Г. Коган);

- погруддя В. І. Вернадського (скульптор – член НСХУ В. Г. Волкова);

- слайдофільм «Академік В. І. Вернадський» (режисер Е. Р. Варьонов, фотограф-художник В. Т. Аваков, м. Москва, виробничий комбінат торгово-промислової палати Росії, 1994 р.).

Тематичний каталог фонду В. І. Вернадського вміщено у збірнику: В. І. Вернадський і Полтавщина: факти, документи, бібліографія / Уклад.: Самородов В. М., Кигим С. Л.; Наук. ред. К. М. Ситник. – Полтава: Полтавський літератор, 2008. – С. 164-217.

Вавилов Микола Іванович (25.11.1887, м. Москва – 26.01.1943, м. Саратов) – ботанік, генетик селекціонер, академік АН СРСР (з 1929), академік ВАСГНІЛ (з 1929) і її президент (1929–1935) та віце-президент (1935–1940), академік АН УРСР (з 1929).

У 1910 р. під час навчання у Московському сільськогосподарському інституті проходив практику на Полтавському дослідному полі (зараз – Полтавський інститут агропромислового виробництва імені М. І. Вавилова НААН). Приїздив у Полтаву також у 1912 та 1923 рр. У Полтаві написав свої перші наукові праці, надруковані в 1910 р. у журналі «Хуторянин».

Головні наукові праці М. І. Вавилова присвячені питанням генетики, селекції та формоутворення у рослин. Організатор і керівник численних експедицій по вивченню світових рослинних ресурсів. Розробив (1919) вчення про імунітет рослин до інфекційних захворювань. Сформулював (1920) закон гомологічних родів у спадковій мінливості.

Фонд академіка М. І. Вавилова у Полтавському краєзнавчому музеї створений у 1987 р. Головний фундатор фонду – доцент кафедри екології та ботаніки Полтавської державної аграрної академії В. М. Самородов. Фонд нараховує понад 600 експонатів, серед них – наукові праці М. І. Вавилова (в т. ч. – прижиттєві за період з 1923 по 1937 рр. і перша наукова праця вченого «Протруювання насіння перед сівбою» за 1910 р.), спогади про вченого, ювілейні значки, медалі, конверти та марки, численні публікації про життя та діяльність, увічнення пам'яті вченого, матеріали наукових читань, ювілейних заходів, фотовідбитки та негативи. Унікальними експонатами фонду є два наукових відгуки за власним підписом академіка М. І. Вавилова на фітопатолога Г. С. Спангенберга-Спагорова (27.07.1939) і на ботаніка В. Ф. Ніколаєва (18.01.1940).

Про фонд див.: Академік М. І. Вавилов і Полтавщина: факти, документи, бібліографія. / Уклад. В. М. Самородов, О. В. Халимон. Наук. ред. В. А. Вергунов. – Полтава: Верстка, 2005. – 180 с., 35 іл.

Гавриленко Микола Іванович (18.05.1889, м. Полтава – 14.01.1971, там само) – український зоолог, автор близько 70 наукових праць з орнітології, теріології, герпетології, зоогеографії, охорони природи та унікальної колекції тушок птахів Лівобережної України (понад 5 тис. екземплярів, яку зібрав і власноруч виготовив протягом шістдесяти років польових робіт (1900 – 1959). Більша частина колекції зберігається у Музеї природи Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Студентом природничого відділу фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету на запрошення музею працював влітку 1913 р. практикантом. Помічник завідуючого природничого відділу, препаратор (1916 – 1922), завідуючий відділу природи (1923 – 1935, 1941 – 1944). Викладач природничого факультету Полтавського педагогічного інституту (1946 – 1960).

Фонд М. І. Гавриленка в Полтавському краєзнавчому музеї нараховує понад 100 одиниць.

Унікальні експонати: колекція тушок (29) і чучел (3) птахів з орнітологічної збірки вченого, яка включає екземпляри рідкісних та зникаючих видів, занесених у наш час до Червоної книги України та Європейського червоного переліку – дрофи, джека, хохітви, казарки червоноволої, савки, беркута, пугача та ін.; листи-автографи видатних природознавців – В. І. Вернадського (3), М. О. Мензбіра (3), Л. С. Берга (1), В. М. Зубаровського до М. І. Гавриленка (55) та листи М. І. Гавриленка до В. М. Зубаровського (23); друкована наукова спадщина вченого та роботи про нього; наукові праці зоологів, з якими підтримував зв'язки М. І. Гавриленко, з дарчими написами авторів; спогади М. І. Гавриленка про зустрічі з В. В. Докучаєвим та В. І. Вернадським; спогади про М. І. Гавриленка його учнів; фототека з комплектом фотовідбитків із сімейного альбому; документи архіву канцелярії музею: заяви, особисті справи, характеристики, життєпис (автограф ученого, написаний у 1944 р. під назвою Curriculum vitae).

Тематичний каталог фонду вміщено у статті: Кигим С. Л. Фонд М. І. Гавриленка в Полтавському краєзнавчому музеї // «Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України (до 115-ї річниці М. І. Гавриленка)» / (Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – Полтава: АСМІ, 2004. – С. 19-31.