28 грудня 1895 року в підвалі «Гранд кафе» на бульварі Капуцинок у Парижі відбувся перший публічний сеанс «сінематографа», винайденого братами Люм’єр. Публіка, що зібралася на перший у світі кіносеанс, дивилася «Прибуття поїзду на вокзал Ла Сьота».
На час свого винайдення кіно вважалося атракціоном, «рухомою фотографією».
У Києві перший кінотеатр відкрили у 1897 році. Ввечері, 3 січня, в клубі Київського дворянського зібрання відбувся пробний «сеанс рухливих живих картин кінематографа Люм’єра».
В Україні ігрові стрічки з’явилися у 1907 році, а з 1909 року почали випускатись комедії, драми, водевілі, наприклад, «Ніч перед Різдвом».
Потім були по-справжньому «революційні» для українського кіно 20-ті роки ХХ століття, коли з’явилися фільми Довженка: «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930).
З появою звуку український кінематограф дістав нове дихання. У 30-х роках Іван Кавалерідзе зняв «Коліївщину» (1933), «Прометея» (1935), «Наталку Полтавку» (1936), «Запорожця за Дунаєм» (1937).
Тепер же український кінематограф починає відроджуватися. Зокрема, американський журнал Rolling Stone вніс українську стрічку «Плем’я» режисера Мирослава Слабошпицького у список 50 найкращих фільмів десятиліття.
Бажаємо, щоб кожен глядач отримував неймовірне задоволення і насолоду від перегляду улюблених фільмів! А кожен творець кіно — черпав натхнення і створював геніальні стрічки. Нехай кінематограф розвивається, дарує нам нові приголомшливі враження і радує око!