26 лютого 2023 р. виповнюється 50 років із дня смерті В. Ф. Ніколаєва (1889–1973).
Багато імен видатних діячів вписано в історію Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Серед них почесне місце займає Валентин Федорович Ніколаєв – ботанік, знаний дослідник у галузі субтропічного рослинництва, діяч природоохоронного руху, педагог, краєзнавець, третій завідувач Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства (згодом Народного природничо-історичного, Центрального пролетарського музею Полтавщини) 1916–1923 рр.
Народився 20 (7) серпня 1889 р. у місті Слов’янську Харківської губернії (нині Донецька область) у родині провізора. У 1914 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету Святого Володимира. У студентські роки почав працювати в Полтавському музеї практикантом. Для літніх польових робіт його запросив брат Микола, який у цей час завідував закладом. Під час практики (1910, 1912, 1914 рр.) займався упорядкуванням експонатів, опрацьовував колекції ґрунтів, гірських порід, збирав природничі матеріали. За дипломну роботу «Рослинність західної частини Полтавської губернії», присвячену дослідженню флори заболочених річок Трубіж, Супой і Золотоноша, В. Ф. Ніколаєв був удостоєний диплома 1-го ступеня. У 1916 р. за результатами конкурсу, який проводила губернська земська управа, став завідувачем музею. У важкий період розвитку закладу зусиллями В. Ф. Ніколаєва будинок губернського земства (перлина української архітектури початку ХХ ст. роботи В. Г. Кричевського) було віддано під музей, був вагомо поповнений музейних фонд. Як голова Комітету з охорони пам’яток старовини, мистецтва й природи Полтавщини брав участь у вилученні для музею культурних цінностей із маєтків поміщиків. На цей час припадає активна природоохоронна діяльність В. Ф. Ніколаєва. У 1918 р. був обраний секретарем Полтавського товариства любителів природи, створеного з ініціативи В. І. Вернадського. Із січня 1920 р. по квітень 1923 р. поєднував музейну роботу з викладанням у Полтавському педагогічному інституті, Інституті народної освіти (нині Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка), опікувався його Ботанічним садом.
У 1923 р. був запрошений до Харкова, де працював старшим інспектором музейно-екскурсійно-виставкової секції Наркомосу УСРР. У 1923–1926 рр. викладав у Харківському сільськогосподарському інституті (нині Харківський аграрний університет імені В. В. Докучаєва). У 1926 р. через хворобу дружини, родина Ніколаєвих виїхала до Сухумі, де Валентин Федорович до 1937 р. працював в Сухумському субтропічному відділенні Всесоюзного інституту рослинництва. У 1936 р. здобув наукову ступінь кандидата біологічних наук без захисту дисертації за сукупністю праць. У 1938 р. В. Ф. Ніколаєв з родиною переїхав до Полтави, де вчений працював в. о. завідувача кафедри селекції й дарвінізму Полтавського сільськогосподарського інституту (нині Полтавський державний аграрний університет). У роки війни очолював кафедру рослинництва цього навчального закладу, евакуйованого до м. Курган, та з великим успіхом займався садівництвом. У 1946–1953 рр. працював заступником директора Всесоюзного науково-дослідного інституту сухих субтропіків (м. Душанбе, тоді м. Сталінабад). Майже 10 років до виходу на пенсію (1954–1964) завідував кафедрою ботаніки Уманського сільськогосподарського інституту (нині Уманський національний університет садівництва). Великим захопленням В. Ф. Ніколаєва було розведення квітів, найбільшу перевагу віддавав гладіолусам, займався їх селекцією, створивши до 20 нових сортів. Був активним пропагандистом квітникарства. Восени 1964 р. В. Ф. Ніколаєв переїздить у Харків до родини доньки Н. В. Місостової (1933–2021) – кандидата с.-г. наук, пристрасного садівника. Тут він продовжує плекати свою багату колекцію гладіолусів і тюльпанів, вивченням яких займався до самої смерті 26 лютого 1973 р.
У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського створено фонд В. Ф. Ніколаєва, до складу якого увійшли рукописи, друковані праці, документи, світлини, епістолярії. Серед документів унікальним експонатом є відгук академіка М. І. Вавилова, датований 18 січня 1940 р., у якому він характеризує В. Ф. Ніколаєва як одного з найбільш авторитетних знавців субтропічних рослин, зазначаючи: «Уже перші праці його на Полтавщині, присвячені питанням природознавства, виявляють у ньому велику ерудицію». Зберігся гербарій, зібраний В. Ф. Ніколаєвим на території Полтавської губернії (1911–1920), який нараховує 22 гербарних аркуші. Більшість матеріалів, що зберігаються у фондах та науковому архіві музею, передані Н. В. Місостовою.
Див. Ніколаєв Валентин Федорович (1889-1974): біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1915 -1993 рр./ НААН, ННСГБ, ПДАА, ПКМ ім. В. Кричевського, УНУС; уклад. В.М. Самородов, С.Л. Кигим, В.А. Вергунов, С.В. Нижник; наук. ред. В.А. Вергунов.− Полтава: Дивосвіт, 2017. – 472 с.
Підготувала Світлана Кигим – старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського.
