24 лютого цього року пішов у засвіти Сергій Кузьмич Мисак – відомий майстер пензля, художник порцеляни, поет, викладач Миргородського фахового коледжу імені Миколи Гоголя. У весняні передсвяткові дні хочеться згадати цю чудову людину, доброго друга нашого Музею. Його душа залишилась у численних творах, що прикрашають музейні та приватні колекції, а ще – у поетичних рядках, що склали збірки поезій «Пейзажна лірика», «Промінь надії», «Вибране».
Як майстер розпису порцеляни він створив серію тарелів із портретними зображеннями видатних українців. У музейному зібранні – тарелі «В. Г. Кричевський» та «Думи мої, думи. Т. Г. Шевченко», виконані у техніці підполивного розпису. Зберігаємо й вишукані акварелі Сергія Кузьмича, подаровані знаним полтавським мистецтвознавцем В. М. Ханком.
Миргородська краєзнавиця Людмила Розсоха, характеризуючи поетичну творчість митця, звернула увагу на органічне злиття обох талантів: поет сприймає світ як художник і словом, наче пензлем, змальовує його. У подарованій автором збірці поезій «Вибране» привертає увагу вірш «Еліксир життя».
Мистецтво, ти моє життя.
Ти – неосяжне оком поле,
Де кожна квіточка росток,
Мистецький твір. Творіння Боже.

Мистецтво, ти моя весна,
Що яблуневим цвітом квітне,
Притулок мій і сенс життя.
Надія, щастя, повноліття.

Мистецтво – ти моє буття.
Травневий дощ, як завжди, вчасний.
Ти – еліксир мого життя.
Життєвий стимул мій прекрасний.
Чи можливо краще сформулювати власне життєве кредо, якому Сергій Мисак слідував завжди!