13 червня 2023 року минають 16-ті роковини від дня смерті українського письменника, поета, літературознавця, енциклопедиста, шевченкознавця Петра Петровича Ротача.
Народився на хуторі Каленівщина (тепер Слобідка) Талалаївського району Чернігівської області в селянській родині. Закінчивши дев’ять класів, працював в редакції талалаївської районної газети. Під час другої світової війни у 1942-1945 роках перебував у Німеччині, як остарбайтер. Дякуючи знайомству з групою української творчої інтелігенції, духовно приєднався до українського патріотичного руху Друкує поезію і прозу в емігрантському журналі «Пробоєм» – ліричні вірші, оповідання про голод в Україні 1933 року, розкуркулення.
В травні 1945 року з англійської зони потрапив в радянську армію, був приписаний в запасний полк і два роки служив на території Румунії.
Повернувшись на Батьківщину, протягом 40 років знаходився під моральним тиском і наглядом органів КДБ за проукраїнські погляди, також йому заборонялось друкуватись і здобувати вищу освіту. Долаючи перешкоди, лише в 1951 році вдалося закінчити учительський, а в 1954-му – педагогічний інститут в Полтаві, де познайомився з майбутньою дружиною, з якою був поруч до кінця свого життя. Алла Олександрівна Ротач довгий час працювала в літературно-меморіальному музеї І.П.Котляревського. Родина Ротачів були великими шанувальниками і справжніми друзями Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. То ж не дивно, що після смерті письменника родина Ротача передала музею документи та книги Петра Петровича, які зайняли достойне місце у фондах та науковому архіві музею.
Працював учителем української мови і літератури, шкільним бібліотекарем, методистом культурно-освітньої роботи при Полтавському управлінні культури, консультантом обласної заочної школи, в 1969-1985 роках – старшим викладачем підготовчого відділення Полтавського інженерно-будівельного інституту.
Після виходу на пенсію П.Ротач повністю віддався творчій роботі. У 1992 році прийнятий до Спілки письменників України. Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Панаса Мирного («Від Удаю до Орелі. Т.Г.Шевченко і Полтавщина»), премії імені Павла Чубинського. Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка та Всеукраїнської спілки краєзнавців. У 2005 р. нагороджений грамотою НСП України за значні здобутки в українській літературі, активну участь у громадській діяльності з відродження культури і духовності рідного народу та почесною відзнакою. Входив до редколегій журналів «Краєзнавство», «Український засів», та літературно-краєзнавчого альманаху «Плуг».
Найвагоміший період творчості П.Ротача – роки незалежності України, коли вийшли його книжки – поетичні, літературознавчі, краєзнавчі: «Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції», «Біля гнізда соловейка», «Іван Котляревський у листуванні», «Рядки за рядками, літа за літами», «Від Яготина до Полтави», літературний календар «Колоски з літературної ниви» та багато інших. Остання його праця – «Полтавська Шевченкіана. Спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії», над якою працював упродовж кількох десятиліть.
Близькими друзями Петра Ротача Були Феодосій Роговий і Григір Тютюнник, листувався з Ганною Черинь, Яром Славутичем, Дмитром Нитченком, Ігорем Качуровським.
13 червня 2007 року Петро Петрович Ротач помер. 14 жовтня 2009 року на фасаді будинку в Полтаві, де він проживав 45 років, встановлено пам’ятну дошку.
В 2018 році заснована премія обласної ради імені Петра Ротача.

Підготувала Наталія Шумейко – старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого  музею імені Василя Кричевського