До Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського 1983 року був переданий відомий роман «І будуть люди» з дарчим написом:
«Працівникам краєзнавчого музею, моїм дорогим землякам-полтавчанам, щоб всім було у житті лише щастя й добро! З вдячністю за вашу героїчну працю. м. Київ. 1983 р.»
Подарунок письменника експонувався в розділі «Літературна Полтавщина». Згодом 1984 року автор дарує музею рукопис оповідання «Петля» із серії «Містечкові історії». Починає формуватися фонд Анатолія Дімарова, науковці відділу новітньої історії налагоджують зв’язки з сім’єю письменника, листуються з ними. Неодноразово подружжя Дімарових відвідувало музей (2006 р. і 2012 р.)
Весною 2012 року разом із журналістами й репортерами радіотелестудії «Лтава» Анатолій Дімаров зі своєю дружиною, надійною подругою й порадницею, берегинею сім’ї Євдокією Несторівною, побував на місці батьківського хутора, відвідав рід Гарасюти на Миргородщині.
Після смерті письменника 29 червня 2014 року 2015 року родина Дімарових передала музею його особисті речі, які змістовно поповнили музейне зібрання. Це предмети одягу (літня сорочка, теніска), головні убори (фетровий капелюх, вовняний берет, кепка-бейсболка), шарф, окуляри, лист Анатолія Дімарова до Феодосія Рогового. Вдова письменника Євдокія Несторівна передала музею зразки унікальної Дімарівської колекції, що представлені в експозиції відділу природи і свідчать про його захоплення геологічними зразками, зібраними на Кавказі, Тянь-Шані, Уралі, Алтаї, Забайкаллі та Памірі.
Книжковий фонд 2016 року поповнився трьома книгами роману «І будуть люди», подарованими музею Мокляком В. О., заступником директора з наукової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, 2020 року книжкове зібрання письменника доповнили ще 6 літературознавчих творів, які передала музею дружина письменника Євдокія Несторівна з дарчим написом:
«Музею в м. Полтава на згадку про Анатолія Андрійовича. 26.02.2015. м. Київ. Дружина А. А. Дімарова — Євдокія Несторівна».
Науковці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського шанують пам’ять письменника-земляка, справжнього українця, старійшини української літератури Анатолія Андрійовича Дімарова.
Особисті речі, рукопис, оповідання, документи та літературні твори, використані при побудові тематичних та ювілейних виставок, експозиційних розділів про життя й літературну діяльність письменників-полтавців, які відбувалися в стінах закладу: «Я українець» (до 80-річчя від дня народження Василя Симоненка, 2015 р.) і «Світло його зорі» (до 100-річчя від дня народження О. Гончара 2018 року). Продовжується подальша співпраця з родиною Дімарових щодо поповнення документального та книжкового фонду українського письменника.
2020 року кіностудія FilmUA за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики на замовлення каналу «СТБ» випустило драматичний серіал-екранізацію однойменного роману А. Дімарова «І будуть люди». Режисером проєкту став Аркадій Нечиталюк, якому вдалося зняти чесну й зворушливу історію про життя українців на Полтавщині під час приходу радянської влади. Серіал-епопея з дванадцяти серій, сподобався глядачеві й одержав схвальні відгуки.
За своє довге творче життя А. Дімаров написав понад 20 романів і повістей, безліч оповідань, віршів, нарисів, кореспонденцій, статей, рецензій відгуків. Завжди веселий, дотепний, життєрадісний, любитель жартів та розіграшів. Упродовж 65 років був членом Спілки письменників України. Його творчість була поцінована літературними преміями та урядовими нагородами. 2012 року Анатолій Дімаров відмовився від ордена Ярослава Мудрого IV ступеня, яким його до 90-річчя нагородив тодішній президент України Віктор Янукович, пояснивши, що письменник повинен перебувати в опозиції до будь-якої влади, хоч якою вона була б, і сприймати урядову нагороду як спробу підкупити. Також вважав, що не може прийняти подібне з рук людей, які штовхають країну в прірву.
