Музейні предмети, що походять з Індії, традиційно викликають особливий інтерес. Серед дивовиж чільне місце займає індійська холодна зброя, яку можна назвати віддзеркаленням реалій, легенд, релігійних вірувань і побуту надзвичайно строкатого регіону світу — Індійського субконтиненту.
Індія завжди була місцем перетину і змішування різноманітних культур, традицій, що підсилювалось активною торгівлею та численними воєнними конфліктами. Культурна експансія з боку сусідніх Непалу, Таїланду, Бірми, Китаю, Персії, Афганістану спричинила виникнення величезного різноманіття зброї, яку через це, як правило, досить складно ідентифікувати та датувати.
У колекційній збірці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського увагу приваблює ошатна шабля із фігурним цільнолитим металевим «індо-мусульманським» ефесом. Саме завдяки йому вона схожа на традиційний індійський тальвар. Однак, клинок шаблі має усі ознаки іншої зброї — шамшира (шамшера, шемшира) або дослівно «тигрового кігтя» – традиційної перської шаблі із сильно вигнутим, вузьким, однолезовим та плавно звуженим до вістря клинком, що робило його незамінним для кіннотників, адже в бою він був зручним для рубки з коня. Отже, маємо чудовий комбінований зразок холодної зброї, що за рядом ознак виготовлений східно-індійськими майстрами у період з XVІІ ст. (час появи індо-мусульманського ефесу) і не пізніше 1850-х рр., коли кустарне виробництво традиційних індійських клинків практично згорнулось під тиском британських завойовників.
Через втрату фондово-облікової документації під час пожежі в будинку музею у 1943 р. точне походження шаблі залишається невідомим. Логічними вбачаються одразу два джерела: Павло Бобровський (1860–1944) — меценат музею, мандрівник країнами Азії й Далекого Сходу, та Катерина Скаржинська (1852–1932) — засновниця Лубенського музею та даритель значних колекцій до Музею Полтавського губернського земства. Проте, в обох випадках можемо оперувати лише непрямими доказами.
Завдяки унікальності походження та побутування, науковій цінності, приналежності до штучних зразків холодної зброї ХІV–ХVІІІ ст., виготовлених у центрах зброярського мистецтва та збережені в поодиноких екземплярах, значному експозиційному потенціалу шабля може бути віднесена до Державного реєстру національного культурного надбання України.
Підготувала Тамара Кондратенко, головна зберігачка фондів