Початок ХVІІІ ст. в Європі ознаменувався справжньою революцією серед колекціонерів та поціновувачів розкоші. До королівських дворів потрапила дивовижна китайська порцеляна. Майстри по всій Європі кілька століть намагалися наслідувати майстрам Піднебесної, але їх спроби були марними.
Переломний момент настав у Німеччині за часів імператора Августа Сильного – пристрасного збирача порцеляни. Секрет її складу розгадали вчений Еренфрід Чірнгауз та алхімік Йоганн Беттгер, коли у 1709 році неподалік від міста Мейсен вони знайшли поклади високоякісного каоліну. Завдяки цій знахідці вони змогли вже зі створеної ними червоної кераміки виготовити справжній твердий фарфор білого кольору. Таким чином у 1710 році була заснована відома однойменна порцелянова мануфактура.
Досить швидко секрет мейсенської порцеляни розповсюдився серед європейських виробників. Сталося це тоді, коли один зі співробітників, відчувши «золоту жилу», втік до Відня і відкрив там власне виробництво.
У зв'язку із цим у 1722 році, щоб вберегти свою фірмову порцеляну від підробок, на мануфактурі стали використовувати кобальтове клеймо у вигляді перехрещених мечів. Цей знак досі є одним із найбільш впізнаваних логотипів на порцеляні у світі.
Одним із популярних видів продукції Мейсенської порцелянової фабрики є мініатюрні статуетки. Вони викликають захоплення як у досвідчених колекціонерів, так і в пересічних глядачів – дизайн, деталі, реалістичність рухів та поз, глибинний сенс, закладений у кожну фігурку. Створені одним із найпрестижніших та шанованих брендів, вони, без перебільшення, є справжнім витвором мистецтва.
У 1996 році зібрання Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського поповнилося кількома такими перлинами. Особливу увагу серед них привертають статуетки «Дівчинка з виноградом» та «Хлопчик з кларнетом», що чудово сприймаються як самостійно, так і в якості скульптурної групи.

Підготувала Наталія Кондратенко, завідувач сектору науково-дослідного відділу фондів