У Науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є багато таких документів, частина з яких виділена у персональні фонди. Одним із найпопулярніших серед них є «Фонд 30» — особовий фонд Олени Байрак.
Олена Миколаївна Байрак (1957–2018) — знана в Україні і за її межами дослідниця у галузях ботаніки та екології, професорка, авторка понад 350 наукових і методичних праць, полум’яна захисниця природи, велика подруга нашого музею. Після її трагічної загибелі у лютому 2018 року, рідні, друзі та колеги (Н. Смоляр, В. Самородов та інші) передали до музею велику кількість рукописів, книг, фотоальбомів і документів, з яких зусиллями наукових співробітників відділу природи і було створено архівний «Фонд 30». Ці матеріали мають наукове, краєзнавче та меморіальне значення, і є безцінним джерелом для багатьох дослідників і дослідниць флори краю та розвитку природоохоронної справи в Україні
У документах фонду представлені різні періоди життя, наукової і творчої діяльності природоохоронниці. Зберігаються копії її документів про освіту, грамоти і дипломи, рукописи, друковані праці, автореферати дисертацій. Велика кількість світлин розповідає про роботу, навчання та хобі — подорожі, поезію і музику, участь у вокальних ансамблях, пісенні виступи на фестивалях і конкурсах.
Та найбільш зворушливими для нас завжди є артефакти, пов’язані із дитячими роками. Тож незмінну цікавість у користувачів архіву і відвідувачів меморіальних заходів, які проводяться у музеї, викликає шкільний зошит із ботаніки учениці 6-В класу середньої школи №2 м. Полтави Олени Байрак.
Документ являє собою стандартний шкільний зошит на 12 аркушів у клітинку, з паперовою обкладинкою рожевого кольору. Зошит використовувався з 24 грудня 1970 року по 25 лютого 1971 року, і містить класні та домашні роботи учениці, а також творчу самостійну роботу про охорону і відновлення лісу, яка оцінена найвищим на той час балом — «5». Записи зроблені фіолетовими чорнилами, кожна тема ілюстрована малюнками, виконаними кольоровими олівцями і аплікаціями із зображенням рослин. Старанні, акуратні записи, власноручні ілюстративні малюнки у зошиті свідчать про те, що пристрасть до наукової роботи в галузі ботаніки майбутня науковиця мала ще з дитячих років.
Олена Байрак була сумлінною ученицею, а ботаніка — одним із її улюблених предметів. У сім’ї і в школі підтримували й розвивали нахили дівчинки. З батьками Оленка багато подорожувала по Ворсклі, виїздила на відпочинок до Криму, неодноразово бувала на екскурсіях у Нікітському ботанічному саду, де збирала свої перші гербарії та колекції шишок. Уже ставши дорослою, вона з вдячністю згадувала вчительку біології Августину Єфимівну Сікорську, яка відіграла особливу роль у формуванні її інтересу до ботаніки.
Цікавим фактом є те, що перша сторінка зошиту присвячена темі «Лишайники». Зацікавившись ними ще на перших уроках ботаніки, Олена Байрак надовго зберегла інтерес і любов до цих непоказних представників світу рослин, написала ряд наукових статей, присвячених ліхенофлорі, а в 1987 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Лишайники Лівобережної лісостепової України».
