Оглоблін Дмитро Олексійович (08.11.1893, м. Борисоглєбськ Тамбовської губернії, нині Воронезька обл. – 6.02.1942.1942, м. Ленінград) – український ентомолог, брат Олександра Оглобліна — аргентинського та українського вченого-ентомолога, PhD з зоології. Життя та діяльність родини Оглобліних пов’язані з Полтавщиною. Батько вчених, Олексій Олексійович, в кінці 80-х років ХІХ ст. працював у Кременчуці, згодом у Полтаві управляючим відділенням Державного банку.
У 1912 р. Дмитро закінчив Першу Полтавську класичну чоловічу гімназію (нині науковий ліцей № 3 Полтавської міської ради). Гімназистом займався збором і визначенням комах, що зберігались e колекції Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства. З 1 курсу навчання на природничому відділенні Фізико-математичного факультету Київського університету Св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) працював практикантом-ентомологом у Полтавському музеї. У Щорічнику Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства за 1912 р. зазначено: «…студент Оглоблін здійснював збори виключно жуків в околицях міста Полтави, у Руднянському лісі та поблизу роз’їзду Свинківка. Ним було зібрано та відпрепаровано понад 1 тисячі екземплярів жуків і 30 пробірок з біологічним матеріалом…». Саме з вивчення місцевої фауни Дмитро Олексійович розпочав роботу за фахом (систематика жуків-листоїдів). У 1917-1918 рр. працював препаратором музею. У цей час займався збором та вивченням природничих матеріалів. До цього часу в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберіглася колекція мушель прісноводних видів молюсків (41 од.), зібрана влітку 1917 р. Д. О. Оглобліним на річках Коломак і Ворскла в околицях Полтави.
Весною 1918 р. брати Оглобліни стали членами Полтавського товариства любителів природи, організованого при музеї В. І. Вернадським. У переліку членів Товариства їх прізвище значиться під номерами 72 і 73 за адресою «Будинок Булюбаша». В. І. Вернадський, який у цей час жив і працював у Полтаві, високо цінував напрацювання братів у царині ентомології. У щоденнику за 1918 р. вчений відніс їх до когорти «працюючих натуралістів» і назвав «надійними ентомологами ». У 1919–1920 рр. Дмитро Оглоблін виконував обов’язки заступника завідувача Полтавського художнього музею, який розміщувався у колишньому будинку В. Булюбаша, працював у відділі ентомології Полтавської сільськогосподарської дослідної станції. З цього часу Д. О. Оглоблін розпочав педагогічну роботу із зоології безхребетних, працював позаштатним професором відкритої у Полтаві Вищої Робітничої школи. Варто зазначити, що з цієї інституції бере початок Полтавський державний аграрний університет.
У 1930 р. Д. О. Оглоблін був обраний на посаду вченого фахівця Всесоюзного Інституту захисту рослин Академії сільськогосподарських наук ім. Леніна в Ленінграді. Наукову роботу з вивчення жуків-листоїдів, яку розпочав на Полтавщині, продовжував усе життя, опублікувавши фундаментальну монографічну обробку жуків-листоїдів родини Галеруцини Палеарктичної фауни (видання «Фауна СРСР»). У цій роботі проявилась виняткова наукова сумлінність та глибоке знання цієї групи комах науковцем. Варто зазначити, що Дмитро Олексійович мав великі пізнання в царині графічних мистецтв і талант художника-ілюстратора, що робило його незамінним консультантом стосовно ілюстрування наукових робіт. В останні роки вів велику редакційну роботу з основних видань інституту «Праці ЗІН» і «Фауна СРСР». Науковий доробок ученого становить 25 публікацій.
Під час блокади Ленінграда у Другій світові війні Д. О. Оглоблін жив із родиною у своєму кабінеті в Зоологічному інституті, бо його квартира згоріла під час бомбардування. Там, 6 лютого 1942 р., Дмитро Олексійович Оглоблін помер від дистрофії.
Підготувала Світлана Кигим — старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського