15 лютого у Музеї шведської армії у Стокгольмі відбулося відкриття міжнародної виставки «Перехрестя: Швеція – Україна (1000 років)».
Проєкт висвітлює багатовимірні україно-шведські взаємини від доби вікінгів до сучасності. Чи не вперше презентовано унікальні експонати більш як 30 культурних інституцій України та Швеції. Серед учасників – наш Музей, що надав для експонування жупан генерального писаря та генерального судді Війська Запорозького Низового Василя Леонтійовича Кочубея (бл. 1640 – 14 липня 1708).
Жупан виготовлений у техніці ручного пошиття на початку ХVІІІ ст. Довгополий, однобортний, скроєний до стану, із прорізними кишенями. Комір вузький, сторчовий. Тканина – світло-сіре сукно, поверхня гладкотканна. Комір, рукава, стан і кишені оздоблені сріблястим позументом.
15 (26) липня 1708 р. за рішенням козацької старшинської ради Василь Кочубей страчений разом із полтавським полковником Іваном Іскрою за звинуваченням у наклепі Петру І на гетьмана Івана Мазепу.
Після страти родині В.Л. Кочубея за традицією передали його речі – сорочку та жупан. Сорочка тривалий час зберігалася у Покровській церкві с. Жуки Полтавського полку (нині Полтавського району), а жупан, вірогідно, перебував у нащадків. Після зведення у ХІХ ст. великого палацу у диканському маєтку Кочубеїв на Полтавщині, сімейні реліквії, в тому числі й жупан, знаходилися у так званій музейній кімнаті у спеціальному сховку.
Із початком більшовицького перевороту в Петербурзі та вимушеним від’їздом Кочубеїв за кордон вони передали меморіальні речі на зберігання до Полтавського відділення Державного банку, де їх помістили в окремий сейф.
У 1918 р. із метою збереження культурних цінностей в Полтавській губернії було створене Українське наукове товариство дослідування й охорони пам’яток старовини та мистецтва. Очільниками фундації були полтавські музейники – Валентин Ніколаєв та Михайло Рудинський. При ній діяла Сейфкомісія, яка займалася серед іншого оглядом полишених банківських сейфів. Вона ж і відкрила сейф Кочубеїв. Речі, що були знайдені в ньому, зважаючи на їх історичну та культурну цінність, передали до Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства (перша назва Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського).
Відтоді меморії Василя Леонтійовича Кочубея зберігаються у фондах закладу, постійно експонуються на виставках та в основній експозиції, зокрема, у «Скарбниці унікальних експонатів».
У 1990 р. жупан відреставрувала спеціалістка Науково-дослідного реставраційного центру музейних цінностей та реліквій України Марія Гаврилівна Степан.
Рідкісність збереженого одягу козацької старшини та меморіальність зазначеного музейного предмету обумовлюють його високу культурну цінність, історичне, етнографічне та наукове значення. Тож, жупан Василя Леонтійовича Кочубея належить до унікальних експонатів і недарма був обраний для експонування на престижній виставці у Стокгольмі.
Висловлюємо щиру подяку авторам ідеї проєкту – гендиректору Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрію Савчуку та очільниці Музею шведської армії Гелен Ронлунд й усім хто долучився до нього.
Використане фото Ярослава Фанзуліна – директора Центрального державного історичного архіву України.

24 02 19 swed01

24 02 19 swed01

24 02 19 swed01