Далеко не перебільшенням буде сказати, що все своє довге життя Федір Вовк присвятив вивченню людей та людських традицій. Він став автором понад 630 праць, а його наукові зв’язки та розлога кореспонденція покрила собою ледь не всі країни Європи. Понад 40 років Федір Вовк прожив за межами України, за межами рідної Пирятинщини. Більшість часу він провів у Франції, але при цьому серед діячів своєї епохи для вивчення українських субетносів на світовому рівні саме він зробив чи не найбільше.

Федір Вовк починав свою кар’єру із вивчення природи, проте академічно жваве середовище Києва спровокувало в ньому живий науковий інтерес до вивчення людини із залученням інструментарію природника. На початку 1870-х він працює над вивченням українських субетносів, антропології, археології; він стає одним із засновників Південно-західного відділу Російського географічного товариства та знайомиться з провідними дослідниками з різних країн Європи на полях ІІІ Археологічного з’їзду.

На кінець 1870-х Федів Вовк починає свою «довгу дорогу». Він «проходить» Західну Україну, Румунію, Угорщину, Австрію, Італію тощо. На певний період оселяється у Швейцарії, де співпрацює із Михайлом Драгомановим. Згодом перебирається до Франції та оселяється в Парижі. Увесь цей час він налагоджує мережу зв’язків із передовими науковими колами Європи.

У Франції Федір Вовк починає навчання на антрополога: він стає учнем багатьох знаменитих на той час французьких антропологів, етнологів, соціологів тощо. Під їхнім керівництвом він працює над дисертацією про «Скелетні видозміни ступні у приматів і людських расах», за яку отримує науковий ступінь та премію Ґодара. Як почесний професор Сорбонни декілька років подорожує Францією, вивчає басків в Іспанії, проявляє жвавий інтерес до Мізинської мезолітичної стоянки та Трипільської культури. Він пише численні праці на основі українського матеріалу, порівнюючи та вписуючи його у світовий контекст.

У 1905 році Федір Вовк перебирається до Санкт-Петербургу, де починає працювати в музейних установах та університетах. За наступні понад 10 років він проводить колосальну дослідницьку роботу із антропології та етнології, збирає великий архів та організовує навколо себе власну антропологічну методологічну школу.

Таким було його життя.

У 2023 році в публічному доступі почали з’являтися оцифровані матеріали з особистого архіву Федора Вовка. Тож ви можете провести вечір за гортанням атмосферних фотоматеріалів кінця XIX–поч. ХХ ст. за посиланням:
https://vovk.archive.iananu.com

Підготував Денис Шейко, молодший науковий співробітник відділу археології