До Великодня хочеться вкотре згадати музейника, етнографа та педагога Сергія Кульжинського, який поклав початок дослідженню мистецтва писанкарства. Із давніх давен писанка мала велике символічне значення. Її не можна було купити, лише – отримати в подарунок або зробити власноруч. Пізніше, у ХІХ столітті майстрині вже почали розписувати їх на продаж, а для поціновувачів українського писанкарства постало питання зібрати та описати колекції писанок, створивши своєрідний альбом-каталог. Таким довгоочікуваним виданням стала книга, що побачила світ у 1899 році – «Описание коллекции народных писанок» за авторством Сергія Кульжинського.

На жаль, вийшов з друку тільки перший випуск, хоча у 1906 році вже був підготовлений другий випуск, що складався з 3113 малюнків, 1181 карток, 58 фотографій, чотирьох зошитів з матеріалами. Відомо, що матеріали другого випуску книги директор Полтавського музею Кость Мощенко вивіз за кордон 1943 року й передав до музею при Храмі-Пам'ятникові у Баунд-Бруці (США). Розпочинається «Описание…» з розділу «Бібліографія», де зазначено та проаналізовано 62 друковані джерела.

Представлено також історико-етнографічний нарис про писанкарське мистецтво України, вміщено 33 кольорових та 12 чорно-білих таблиць із 2219 зображеннями якісно виготовлених малюнків писанок. Книга містить каталог та систематичний список з ґрунтовним описом народних писанок з колекції Лубенського Музею К. М. Скаржинської, зібраних з 17 губерній і областей тогочасної російської імперії. Цінність видання в тому, що воно складається не лише із зображень (авторства рисувальника з Лубнів Ходорковського), але й з детального опису кожної писанки – так званих карток. У примірнику книги «Описание коллекции народных писанок» з фонду Національної історичної бібліотеки України наявні три штампи: «Полтавская областная библиотека», «Бібліотека Просвітницького Союзу «Українська культура» (на титульному аркуші) та «Просвітницький Союз «Українська культура» (на кожному аркуші таблиць ). «Описание коллекции народных писанок» 1899 року вивчається і використовується навіть у ХХІ столітті!

Коли у Львові у 2013 році було знайдено унікальну 500-річну писанку, вона була ідентифікована саме за цим каталогом. Ірина Міхалєвіч, писанкарка з Олександрії, виявила зображення точнісінько такої писанки в таблиці XXV (малюнок 9). Вона походить з Волині (волинські писанки славляться своєю автохтонністю). Через роки книга Кульжинського потрапила до рук заслуженого майстра народної творчості України, писанкарки з Луганської області Тетяни Коновал, і вона вирішила випробувати описану в ній технологію. Вдосконаливши технологію розпису писанок, вона передала цей досвід багатьом людям.

У 2011 році, накладом 500 примірників, було здійснено репринтне (точне відтворення оригіналу) перевидання книги «Описание коллекции народных писанок».