…На зміну одному «Типовому положенню…» пропонували інше положення, визначались з термінами «Народний музей» та «музей на громадських засадах», узгоджували вживання термінів… а з плином часу подальша доля цих інституцій складалась по-різному: значна частина нині має статус юридичних осіб, але є й такі, які, на жаль, припинили свою діяльність.

Вказівки від міністерств, які надходили обласним управлінням та відділам культури вимагали переглядати роботу «Народних музеїв». За результатами перевірок підтверджували або позбавляли заклади відповідного звання. Підстави для позбавлення такого статусу в різні часи були різними: «незадовільний рівень роботи», «невідповідність роботи музеїв вимогам Типового положення» тощо. Ккрім того, інколи відділи культури просто не оформлювали документи на підтвердження звання «Народний музей», часто предметне наповнення експозицій не «узгоджувалось» з тоді радянською ідеологією.

На сьогодні, на жаль, музеї, створені у складі підприємств, установ, організацій, закладів освіти та територіальних громад Полтавщини, мають багато викликів: проведення реекспозиції, незавершені ремонти тощо. Часто для музеїв, які мають статус «Народний музей» доводиться проводити процедуру не підтвердження звання.

Але в час страшних випробувань війною для виставок, екскурсій, майстеркласів, презентацій музейники відкривають нові платформи, локації. Це школи і бібліотеки, де є укриття, Будинки культури, етносадиби, паркові зони. Тож, дійсно пророчими виявилися слова Петра Тимофійовича Тронька, який у монографії «Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття (досвід, проблеми, перспективи)» зазначив: «...сьогодні варто ще раз наголосити на неперехідному значенні музейництва на громадських засадах...»,
Вважаючи громадські музеї «визначними народними кафедрами досліджень, пропаганди і популяризації скарбів рідної землі».