Активно займався політичною діяльністю, брав участь у роботі Української студентської громади, Революційної української партії (РУП), потім – Української соціал-демократичної робітничої партії. Неодноразово був заарештований, отримав заборону займатися педагогічною діяльністю.
Щоб заробити на життя, давав приватні уроки, читав лекції.
У 1909-1911 роках працював у Житомирі старшим інструктором кооперації, в 1911-1913 роках – керівником фінансового відділу Управління Чорноморсько-Кубанської залізниці, членом дирекції Кубанського кооперативного банку (1913). У нелегальному гуртку викладав дітям українську мову і літературу.
У 1913 р. Б. М. Мартос переїхав до Полтави й по 1917 рік працював інспектором кооперації в Полтавському губернському земстві. Бориса Миколайовича по праву вважають організатором української кооперації.
У 1917 р. на І Всеукраїнському селянському з’їзді Б. М. Мартос був обраний Українською Центральною Радою, членом Малої Ради від фракції УСДРП, членом і заступником голови ЦК Селянської спілки, працював редактором тижневика УСДРП «Воля». У першому українському уряді обіймав посаду генерального секретаря земельних справ.
Був одним із авторів земельного закону. Виступав проти скасування інституту земельної власності.
За гетьманату П. Скоропадського Б. Мартос очолював управу Українського кооперативного комітету, викладав у Київському комерційному інституті, був одним із засновників Кооперативного інституту ім. М. Туган-Барановського у Києві.
За Директорії, у грудні 1918 р., Б. М. Мартос призначений міністром продовольчих справ в уряді В. Чехівського. З 9 квітня по 27 серпня 1919 р. очолював Раду Народних Міністрів УНР та обіймав посаду міністра фінансів. За його сприяння упровадили гривню.
У 1920 р. Борис Миколайович емігрував до Німеччини, згодом – до Чехословаччини.
У 1945 р. переїхав до м. Мюнхен, де став засновником і ректором Української вищої школи економіки та Українського господарського інституту, працював в Інституті вивчення СРСР.
З 1958 р. мешкав у США. Брав участь у роботі Української вільної академії та Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Помер у 98 років. Похований на православному цвинтарі у Баунд-Брук.
Полтавці пам’ятають та шанують свого видатного земляка. У м. Полтава у 2007 р. біля Полтавського університету економіки і торгівлі встановлено пам’ятник Борису Миколайовичу. У 2021 р. у селищі Градизьк Кременчуцького району Полтавської області відкрито меморіальну дошку Б. М. Мартосу.
На його честь названі вулиці у м. Київ та ряді населених пунктів України. У 2009 р. Національний банк України випустив монету номіналом 2 гривні, присвячену видатному економісту. З 2018 р. була запроваджена стипендія імені Бориса Мартоса (Економіка) для студентів та курсантів вишів державної форми власності, які здобувають вищу освіту за рівнем магістра.
Борис Мартос залишив значну наукову спадщину, яка актуальна і нині.
Підготували: Ганна Барська, Наталія Сиволап