У межах старої Полтави на вулиці Конституції між вулицями Небесної Сотні та Соборності розкинувся Петровський парк – один з найстаріших і найчарівніших зелених куточків обласного центру. У 1964 р. парк одержав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

У ХVII-XVIII cт. на цьому місці проходила лінія міських укріплень – земляні вали і рови, які були ліквідовані на початку ХІХ ст. Перед фортецією залишалась незабудована площа, яка згодом одержала назву Петровської. До початку ХХ ст. вона являла собою занедбаний пустир і лише де-не-де на ньому зростали деревця, що і давало підставу називати її сквером. Територія його була огороджена дерев’яним парапетом в обрамленні живоплоту з низькорослого чагарника. Особливо непривабливий вигляд ця місцина набувала у сезон дощів. У 1903 р. на Петровській площі було розпочато будівництво Земського будинку і за згодою з міською Думою сквер використовували під складування громіздких будівельних матеріалів. Міська Дума висунула тоді вимогу: створити губернським земством на пустирі парк і доглядати за ним протягом 5 років, поки насадження піднімуться, а потім передати у ведення міста. Лише після закінчення оздоблення фасаду земського будинку, управа розпочала роботи з упорядкування Петровської площі. У 1907–1908 рр. разом із містом побудували металеву огорожу на цегляному цоколі. Проект насаджень парку був розроблений садовим закладом Замойського із Підземче. Парк спланували у французькому або регулярному стилі – з алеями, доріжками і квітниками. Будівельна комісія вирішила прикрасити парк водограєм. Для нього Є. Р. Трипільська – перша жінка скульпторка в Україні, виконала у Миргородській художньо-промисловій школі модель групи із постатей дівчини-українки з відрами й красеня-водяника. На жаль, відлиття композиції з металу не було здійснено, а на цьому місці напроти земства пізніше височіла лише гірка зі щебеню. Парк було відкрито у червні 1909 р., тоді він одержав назву від площі, яка у свою чергу названа на честь царя Петра І. Парк також відомий і під іншими назвами: парк Орловського (І.М. Орловський – садівник, один із засновників парку), Малопетровський сад (південно-східна сторона парку виходила на Малопетровську вулицю). Називали цей парк і Земським, адже поруч знаходився будинок земства, а також Ботанічним садом. Перший завідувач природничо-історичного музею Полтавського губернського земства, кандидат природничих наук М.О. Олеховський розробив проект влаштування тут Ботанічного саду. За його задумом сад (парк) повинен представляти рослинні формації характерні для Полтавщини: лісову, степову, водно-лучну та піщану. За порадами професора Харківського університету А.М. Краснова планувалось закласти на його території степову гірку, влаштувати басейни з підігрівом для водно-болотних рослин, створити Диканській ліс у мініатюрі. Хвороба і рання смерть М.О. Олеховського завадили здійсненню цього плану.

Минали роки, змінювався парк. Був час, коли відвідування парку було обмежене. В парку стояла сторожка, сторож слідкував за порядком, о 9 ранку відчиняв дві брами для відвідувачів, а увечері (о 22 годині) на алеях було чути дзвіночок – нагадування про закриття брам парку. У кінці 30-х років ХХ ст. у парку почав роботу водограй, у центрі якого була встановлена скульптурна композиція з п’яти дітей, які взялись за руки. Це був перший водограй у місті. За роки існування в парку проведено декілька реконструкцій. На початку 70-х рр. ХХ ст. під час реконструкції парку були розчищені насадження, стара огорожа замінена кам’яним парапетом, заасфальтовані доріжки. Під час реконструкції у 2003 р. було вирубано частину дерев і чагарників, засипано старий водограй і влаштовано новий, сучасно оформлений біля центрального входу з боку вулиці Соборності. Доріжки викладено плиткою, відремонтовано парапет, для зручності пересування пішоходів змінено розташування частини алей.

Петровський парк – зелена перлина Полтави. Проведена у 2009 р. старшою науковою співробітницею Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Оленою Халимон дендрологічна інвентаризація парку показала, що його дендрофлора нараховує близько 60 видів, форм і сортів дерев і чагарників. З первісної посадки збереглися дуб звичайний та його пірамідальна форма, в’яз граболистий, гіркокаштан звичайний, ясен звичайний і його різнолиста форма, липа європейська, зелена і сиза форми ялини колючої, з чагарників – барбарис звичайний, бузок звичайний, ліщина звичайна. В останні роки прописку в парку одержали гінкго дволопатеве, катальпа бігнонієвидна, модрина широколуската, туя західна, широкогілочник східний, дуб червоний, форзиція плакуча, таволга японська, жасмин садовий тонколистий. Створені куртини з ялівцю віргінського, магонії падуболистої, кизильника розчепіреного, посаджені алеї з горобини проміжної і звичайної, а з боку вулиці Небесної Сотні – із оцтового дерева. Вперше весною 2024 р. в парку заквітувала магнолія Кобуса. Окраса парку – квітникові килими з чорнобривців, гацанії, агератуму, жоржин однорічних, бегонії тощо. У наш час лунають пропозиції про перейменування цього улюбленого куточка відпочинку полтавчан і гостей міста. Доречно назвати його Шевченківським парком: тут розташований пам’ятник Тарасові Шевченку і це буде єдиний парк в Полтаві, що носить ім’я Кобзаря.

Підготувала Світлана Кигим – старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського

24 06 12 pet park01

24 06 12 pet park01

24 06 12 pet park01

24 06 12 pet park01

#Культура #Історія