З моменту свого винаходу у Китаї у VII ст. порцеляна цінувалася надзвичайно високо, а секрет її виготовлення був державною таємницею. Згодом європейці опанували порцелянове виробництво самі, проте ціна на неї залишалася значною. Чи не кожен предмет був окремим твором мистецтва. У XVIII ст. порцеляновий посуд набув більшого поширення, а сфери його використання стали різноманітнішими. Так з'являється декоративно навантажений стиль «тромплей» (від французької «trompe l’oeil» - «перехитрити погляд»).
Його основною рисою є створення оптичної ілюзії, тобто предмет насправді не є тим, на що схожий. Законодавцем моди на столові обманки у Європі стала Мейсенська порцелянова мануфактура. Для сервірування столу тих часів характерною була подача посуду, що сам виглядав як їжа: наприклад, виноградне листя – як блюдо для закусок, овочі й дичина – як кришка цього блюда. Порцелянові мануфактури випускали блюда і прикраси для столу у вигляді кошиків із квітами й фруктами.
У ХІХ ст. до таких «загадок» долучилася серія посуду, виконаного у вигляді згорнутої газети чи журналу. Розмір і призначення таких виробів варіювався від мініатюрних попільничок до великих парадних блюд. До кінця століття ця мода поширилася і на вітчизняних теренах, де лідером у цьому напрямку стали підприємства родини Кузнєцових.
У зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається кілька таких виробів, серед яких увагу привертає мініатюрна попільничка у вигляді згорнутого папірця із загадкою-ребусом на лицевому боці та відгадкою до нього на звороті. Виготовлена вона на одному із заводів товариства М. С. Кузнєцова у період з 1889 до 1917 р. До музейної колекції річ потрапила завдяки заступнику директора з наукової роботи музею Володимиру Мокляку, який передав її до музейного зібрання у 2023 р. Після невеликого втручання художника-реставратора зразок посів гідне місце у збірці порцеляни.

Підготувала Наталія Кондратенко, завідувач сектору науково-дослідного відділу фондів