«Affairs of the north… …from good hands»
(«Справи північні… …з надійних джерел»)
(продовження допису від 9 липня 2024 р.)

Якщо Чарльз Вітворт не отримав дозволу супроводжувати російську армію на театрі військових дій, то у стані шведів за перебігом подій спостерігав секретар Її Величності Джеймс Джеффріс (James Jefferyes). Останній мав змішане походження, народився близько 1680 р. у Стокгольмі від шлюбу шведки та ірландця, який свого часу записався на військову службу до короля Карла ХІ (батька Карла ХІІ). Хоча пізніше Джеффріс-старший полишив лави шведської армії і родина переїхала в Дублін, юний Джеймс 1702 р. повернувся до Швеції.

У країні свого народження Джеффріс став на службу до англійського посла Джона Робінсона (John Robinson), за декілька років отримав звання капітана піхотного полку від королеви Анни та за її ж вказівкою записався у шведську армію, щоб «…бути корисним нашому доброму братові Шведському Королю в якості добровольця» (…to attend our good brother the King of Sweden as a volunteer…»). Усе вище зазначене дозволило дослідниці історії дипломатичних зносин Великобританії початку ХVIII ст. Рангхільд Гаттон (Ragnhild Hatton) зазначити, що «…the object of his participation in the Swedish attempt invasion … was a political one…» (…мета його участі у спробі Шведській інвазії… була політичною…).

Одним із обовʼязків Джеффріса було інформувати своє керівництво про перебіг військової кампанії 1707-1709 рр. Тридцять його листів було опубліковано ще 1953 р. Проте задовго до оприлюднення цієї переписки один з листів, що їх Джеффріс писав уже згадуваному державному секретареві Бойлу (див. зображення 1), уник рук заздалегідь обумовленого адресата.

На початку зими 1708 р. згаданий лист був перехоплений стороною супротивника і потрапив на переклад до Якова Брюса. З тексту зʼясувалося, що узимку 1708/1709 рр. служба привела Джеймса Джеффріса до Прилук. У листі він повідомляв, що шведська кавалерія розташувалася в Срібному, Прилуках (сучасна Чернігівська область) та Конотопі (сучасна Сумська область). Згідно повідомлення емісара для королівської квартири обрали Ромни (сучасна Сумська область). Загальний висновок Джеффріса полягав у тому, що шведській армії варто укласти мир і повернутися до Саксонії.

Оцінкою шведського військового потенціалу займався й царський посол в Копенгагені (Королівство Данія) Василь Долгоруков (Василий Долгоруков). Перебуваючи поруч із кордонами держави-суперниці восени 1708 р., він отримав інформацію із Стокгольма, скориставшись своїми «good hands». Долгоруков зʼясував, що шведам вкрай бракувало придатних рекрутів, тому вдалися до вербування 14-річних хлопців та літніх чоловіків віком близько 50 років, яких забивали в кайдани, щоб не розбіглися (лист до канцлера Гаврила Головкіна (Гавриила Головкина) від 3 жовтня 1708 р.). Висновок Долгорукова про слабкий потенціал шведів, принаймі в плані демографічних ресурсів, виявився суголосним міркуванням Джеффріса.

Можна припустити, що саме секретар Її Величності був тим надійним джерелом, з якого черпав інформацію Вітворт. Однак адресант із Прилук сам скаржився, що пошта практично паралізована й упродовж осені 1708 р. він не міг відправляти свої листи. Отож, роль «good hands» виконувала якась інша особа або особи.

Вітворт непрямо підтвердив це припущення в листі від 1 (12) вересня 1708 р.: «…the end of the war both as to the time and conditions will be very uncertain, and may be best observed by the ministers who shall follow that king» (терміни та умови закінчення війни передбачити важко і більше цей предмет зможуть спостерегти церковнослужителі, які будуть супроводжувати короля). У англомовних протестантів словом «minister», окрім першого очевидного значення «член уряду, голова міністерства», називають особу, яка належить до кліру. Зважаючи на вище зазначене міркування, можна припустити, що «ministers» органічно виглядали в лавах конфесійно близьких шведів-лютеран.

(далі буде)

Підготувала Олена Замура, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу пізнього середньовіччя та нової історії