Так, у центральній частині Котельви млин зведений коштом підприємців Білецького, Кривуші та Литвиненка, обладнаний сучасним на той час інжененрним устаткуванням. Механізми млина приводив у рух німецький паровий двигун «Отто Дейц-85». Борошно мололи на дерев’яних верстатах братів Бюлер. У складі млина діяла олійниця. За радянського часу перейшов у державну власність і дивом вцілів під час Другої світової війни.
Будівля котелевського млина цегляна, одно-двоповерхова, складна в плані. Архітектура виробничої будівлі вирішена у стилі історизм. Основний об’єм млина ⎼ прямокутний, двоповерховий, має двоскатий дах. До основного об’єму з усіх боків добудовані прибудови. Фасади підкреслені високими декоративними фронтонами з об’ємним цегляним декором. На центральному фронтоні цеглою викладений напис: «К 1912 Т», що, вочевидь, означає: «Котелевське товариство, 1912 р.» Великі вікна першого поверху закладені склоблоками, вікна другого поверху ⎼ менші за розмірами, мають лучкові перемички і зберегли дерев’яне заповнення. Під фронтонами на другому поверсі розташовані великі вікна з півциркульним завершенням. Східна і західна прибудови одноповерхові, розташовані симетрично по відношенню до основного об’єму, мають односкатні дахи. Кути цих прибудов прикрашені цегляними даховими тумбами. Північна і південна прибудови були влаштовані пізніше основного об’єму, під час будівництва були закладені деякі вікна основного об’єму. Стіни південної прибудови укріплені цегляними контрфорсами. Північна прибудова виконана у вигляді окремого цегляного одноповерхового будинку, що з’єднаний з основним об’ємом критим переходом.
У наш час млин працює за своїм першопочатковим призначенням. Тут збереглося обладнання ще 1912 р. Також працює олійниця, що опалюється лушпинням соняшникового насіння.
У Більську ж на поч. ХХ ст. на місці сучасного млина стояв дерев'яний паровий млин братів Савенків, який згодом згорів. Постало питання будівництва нового, більшого млина. Відповідно, у 1912 р. було споруджено мурований паровий вальцевий млин. Його власниками були козаки Олексій Шульга, Платон Верблюд, Аврам Яременко, Михайло Походун, Василь Яремченко та міщанин Мендель-Рувім Денебурський. У 1914 р. млин постраждав від пожежі, але його власники отримали великі страхові виплати і в 1915 р. відновили млин. На той час це було найпотужніше підприємство у Більській волості й окрузі. За радянських часів млин знаходився у державній власності. Нині він досі працює за первинним призначенням.
Більський млин розташований у центрі села, з північного краю долини Більського струмка. Виробнича будівля монументальна, цегляна, вирішена у стилі історизму. Відіграє роль містобудівної домінанти у малоповерховій забудові села.
Будівля млина складається з центрального об'єму – двоповерхового з мансардою та двох одноповерхових крил, симетрично прибудованих до центрального об'єму із заходу і сходу. Площа приміщень – 302 м². Всі об'єми перекриті двоскатними дахами. На північному та південному фасадах центрального об'єму вікна згруповані по три за віссю симетрії.
Цегляний декор будівлі досить стриманий. Присутні карнизи із «сухариками», прості лиштви із замковими каменями. На західному фасаді центрального об'єму будівлі зберігся цегляний фронтон у вигляді двох дахових тумб із трикутником між ними. На трикутнику викладена дата будівництва млина – «1912 Г». Бічні крила підсилені контрфорсами.
Млин досі залишається робочим. Нещодавно до його північного фасаду прибудували два приміщення з профнастилу, що шкодить автентичному вигляду будівлі.
