Із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох, Карелія, сили НКВС розстріляли «перший соловецький етап» — 1111 людей, серед яких сотні українських інтелектуалів, митців, вчених, яких радянська влада зрадила і знищила. Ця подія стала найбільш очевидним ударом по українській культурі того часу, утім, показала лише одну частину машини терору й викорінення української ідентичності як в СРСР, так і раніше — в час Російської імперії. 

Цього року серед меморалізаційних проєктів і практик, присвячених культурі того часу та жертвам тоталітарних утисків, хочемо розповісти про спецпроєкт видання «Читомо» на підтримку виставки «Антитекст», який вражає своїм комплексним підходом. «Стирання слова» – проєкт про інструменти знищення української літератури.

Як вказано на сайті ініціативи: 

/ Мета спецпроєкту – розповісти про втрати й силу стійкості української літератури і її творців. Проєкт вміщує серію статей про російські імперські спроби «стерти» українських письменників та інфраструктуру, пов’язану з написанням, друком, поширенням інтелектуальної думки, її оригінальним і унікальним звучанням, починаючи від царської росії, СРСР та завершуючи злочинами сучасної рф. Розпізнаючи та групуючи методи «колоніального стирання», кураторська команда була вражена їхньою різноманітністю: над впровадженням цієї політики працювали всі без винятку гілки влади, створювалися цілі інституції, організації, а виконавцями контролю і репресій ставало все більше людей. Завдяки привілеям і благам, що надавала система, та частіше через погрози та реальні загрози життю мимовільними співучасниками знищення української гуманітаристики ставали протагоністи авторитарного режиму. Система перетворювала у зручних жертв і «людей із подвійним дном» ревних борців за незалежність. /

Ділимося цим проєктом, щоб підтримати і взірцеве українське медіа, і укріпити пам’ять про всіх, витіснених і знищених. Дослідження — за посиланням:

https://chytomo.com/special_project/styrannia-slova/