До побачення, Жовтню,
тебе не забуду,
бо мені ти тепло дарував,
золотими листками
землю засипав,
разом з вітром із ними кружляв.
Ти дощами не плакав,
не місив на стежинах багнюку,
уночі тільки інколи
у віконниці стукав,
мов просився до хати зайти.
І для мене ти змусив удруге
кілька гілок бузку зацвісти.
До побачення, Жовтню,
тебе не забуду...
Олена Халимон (текст)
Світлана Капко (фото)
