До побачення, Жовтню,

тебе не забуду,

бо мені ти тепло дарував,

золотими листками

землю засипав,

разом з вітром із ними кружляв.

Ти дощами не плакав,

не місив на стежинах багнюку,

уночі тільки інколи

у віконниці стукав,

мов просився до хати зайти.

І для мене ти змусив удруге

кілька гілок бузку зацвісти.

До побачення, Жовтню,

тебе не забуду...

 

Олена Халимон (текст)

Світлана Капко (фото)

100