Серед зразків колекційної холодної зброї, що знаходяться у музейних зібраннях, особливе місце належить морським клинкам. Внаслідок об’єктивних причин морської зброї збережено значно менше, ніж армійської.

Традиційним елементом парадної форми військових моряків різних країн світу протягом століть була абордажна зброя. Тривалий час абордаж був одним із головних способів ведення бою на морі. Слово «абордаж» походить від французького «abordage», що можна перекласти як «зчеплення бортом». Головна мета абордажу – вивести з ладу корабель супротивника шляхом знищення його команди або примушення до капітуляції.

Абордажний бій відбувався в умовах обмеженого простору корабельної палуби, що призвело до появи спеціальної холодної зброї, а саме абордажного палаша. У колекційній збірці зброї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є абордажний матроський палаш зразка 1856 року загальною довжиною 88 см.

Клинок палаша прямий, односічний, без долів. Лінію обуху до вістря у нижній половині клинка продовжує ребро жорсткості. У цій частині клинок двосічний. На п’яту клинка з правої сторони нанесені виробничі літерні клейма «W» та «J». На обусі клинка – напис «Златоусть 1864 г.».

Ефес металевий, закритого типу. Складається із округлого руків’я та гарди. Руків’я з поперечними жолобками. Навершя гладке, витягнуте у бік дужки, котра вигинаючись та поступово розширюючись, переходить у симетричну чашу. Зі сторони обуха клинка з чаші виходить заокруглений і загнутий донизу кільйон. У верхній частині дужки є отвір для темляка.

Абордаж залишався одним із основних способів ведення морського бою до середини XIX століття, коли з розвитком корабельної артилерії, а також початком епохи броненосного флоту, втратив колишнє значення.

Підготував Роман Прохватіло, завідувач сектору пересувних і стаціонарних виставок науково-дослідного експозиційного відділу виставкової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.