З історії Мар’ївської земської школи Невеличке село Мар’ївка розташувалося на північ від Полтави, праворуч від Котелевської траси, нині входить до складу Новоселівської громади.
Населений пункт виник як власницьке село. Спочатку він належав пану Чехачову, потім дідичу Запольському звідси і перші назви Чехачівка і Запольщина відповідно. До речі, на карті І. Стрільбицького (1868 р.) с. Мар’ївка позначене як Чехачівка. Останнім власником села був поміщик Мар’єв, від імені якого село має назву і тепер. На середину ХІХ ст. тут проживало близько 100 мешканців.
Зі звітів Полтавського повітового земства відомо, що Мар’ївське земське однокласне училище існує із 1867 р., розташовується у громадському домі побудованому земством та має ¼ десятини землі під садком та городом. Тут навчались діти с. Мар’ївки та сусідніх хуторів Лебеді, Головки, Гонтарі, Васильці, Мовчани та ін. На 1907 р. у школі налічувалося 65 учнів, віком 9-14 років. Навчальний рік тривав із жовтня по травень. Основними предметами були Закон Божий, граматика, арифметика, географія, історія. Періодично проводились читання з «туманними картинками» (діапозитивами). Шкільна бібліотека налічувала більше 300 книг. У 1913 р. за кошти земства зведено новий двокомплектний будинок з квартирою для вчителя. А старий однокомплектний будинок передано Мар’ївському кредитному товариству, яке в свою чергу надавало землю під побудову нової школи (600 кв. саж.). Попечителем училища був козак Максим Васильович Лебідь (з 1902 р.). Законоучитель ⎼ священик Афанасій Гиренко (з 1898 р.). На посадах вчителів в різні роки були Катерина Миколаївна Гиренко (1897), Марія Кіндратівна Соколович (1899), Елеферій Іванович Гамагін (1899, псаломщик, викладав співи), Іван Григорович Прочай (1911), Лідія Іванівна Михненко (1911), Анна Іванівна Яковлева (1913). Від 1930-х рр. до 2016 р. школа надавала неповну середню освіту. Потім деякий час була початковою. Нині, на жаль, її діяльність призупинена в зв’язку із реорганізацією.
У 1943 р. приміщення школи було частково зруйноване. 1947 р. завершено відбудову будинку. До основного простору праворуч добудовано крило. Тепер за оздобленням стін можна чітко визначити, де стара і нова частини. Наріжні кути чолового фасаду старої частини будинку оздоблені рустованими пілястрами. Під вікнами розміщені декоративні ніші. Вінчаючий карниз утворений рядами цегляних «зубчиків» і поясків. Дах двосхилий, вкритий шифером. Головний вхід оздоблений ґанком з дерев’яним декором і двосхилим дашком під шифером. Всередині подекуди залишились дерев’яні стінки. І найцікавіше це розсувна дерев’яна перегородка між класами, що дозволяє за необхідності об’єднувати приміщення в актову залу.
Через зменшення чисельності населення села, відбувається оптимізація сітки навчальних закладів. Тому будівля належить до тих, які через невикористання можуть бути втрачені.
