Олексій Володимирович Квасницький – видатний український вчений-фізіолог, здібний організатор науки, талановитий педагог, винахідник. Доктор біологічних наук, професор. Академік АН УРСР (1951) і Української академії сільськогосподарських наук (1956). Заслужений діяч науки УРСР (1960). Удостоєний численних звань та державних нагород.
 
 Наукові розробки дослідника були новаторськими. З його ім’ям пов'язаний розвиток в Україні вікової фізіології тварин, глибоке дослідження травлення та обміну речовин, вищої нервової діяльності і розмноження свиней. Вчений розробив найбільш ефективний фракційний метод штучного запліднення свиней. За його ініціативою у Полтаві була організована перша в Україні спеціалізована станція штучного запліднення свиней (1964). 75 років тому, у 1950 р., першим у світі з колегами та учнями О. В. Квасницький отримав живих поросят-трансплантантів.

 Народився 12 (25) лютого 1900 р. у селянській родині в селі Лиса Гора Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Первомайський р-н Миколаївської обл.). У своїй автобіографії вчений зазначає: «…батько мав 3,5 га землі, а родина складалась з 10 душ… Батько помер у 1944 р., мати – у 1947 р. Брати колгоспники, сестра – вчителька». У 1915 р. майбутній вчений закінчив 6 класів народної школи у своєму селі. Навчання продовжив у Херсонській чотирикласній учительській семінарії, з якої у 1918 р. був виключений, за його словами, за виступи проти реакційних вчителів. Педагогічну освіту здобув у 1920 р., закінчивши Добровеличківську вчительську семінарію з одержанням звання народного вчителя. Рік вчителював у Русанівській середній школі Лисогірського р-ну на Миколаївщині. У 1921 – 1926 рр. навчався на агрономічному факультеті Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституті (нині заклад вищої освіти «Подільський державний університет»), після закінчення якого до 1930 р. викладав анатомію і фізіологію тварин у Вінницькому сільськогосподарському технікумі.
 
 Від 1931 р. життєва та творча діяльність О. В. Квасницького була пов’язана з Полтавою. Тут він почав плідно працювати у Всесоюзному науково-дослідному інституті свинарства (сучасний Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААНУ) спочатку асистентом, молодшим науковим співробітником, згодом старшим науковим співробітником, від 1944 р. до кінця життя – завідувачем лабораторією фізіології. Упродовж 1936-1971 рр. за сумісництвом працював завідувачем кафедри фізіології тварин Полтавського державного сільськогосподарського інституту (тепер Полтавський державний аграрний університет). О. В. Квасницький є автором понад 200 наукових праць – монографій, навчальних посібників, статей. Захистив 26 авторських свідоцтв на створені конструкції приладів і установок. Підготував цілу плеяду талановитих вчених. Наукова школа О. В. Квасницького – 35 кандидатів і докторів наук.

З Полтавським краєзнавчим музеєм вченого пов’язувала тісна співпраця. Так, у 1948 р., він був членом науково-методичної ради музею. З часу заснування у 1968 р. Полтавського міського народного університету «Природа», факультет якого «Прикладна біологія», працював при музеї, О. В. Квасницький виступав з лекціями перед його слухачами. На них він доступно викладав найскладніші процеси фізіології, демонстрував експерименти з використанням апаратів і обладнання, розроблених особисто, що викликало великий інтерес слухачів.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського створено іменний фонд академіка О. В. Квасницького, який на сьогодні нараховує понад 100 одиниць збереження. Формувати його розпочав власноруч сам вчений, коли вперше у 1950 р. передав до музею свої публікації за період 1932 – 1946 рр. Згодом до музею надійшли друковані праці вченого, видані у наступних роках, серед них й іноземними мовами: естонською, румунською, французькою, чеською. Особливий інтерес становить дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук «Шлункове соковиділення і травлення у свиней» (1940 р.) з автографом автора.

Фонд вченого включає численні документи: депутатські квитки, посвідчення до нагород, почесні грамоти, листування з іноземними вченими, посвідчення учасника виставок, програми міжнародних конференцій, авторські свідоцтва на винаходи, інше. У науковому архіві музею зберігаються: автобіографія О. В. Квасницького за особистим підписом автора датована груднем 1959 р., особовий листок з обліку кадрів, заповнений вченим у січні 1982 р., звіти (рукописи) про роботу лабораторії фізіології, відбитки статей, інше. Вже після смерті вченого, його дружиною Н. А. Мартиненко – українською науковицею, ученицею, найблищою помічницею та продовжувачем ідей О. В. Квасницького, було передано на постійне зберігання до музею його нагороди: ордени, медалі; особисті речі, серед них і стрічка «Почесний громадянина м. Полтави». Цього звання перший академік Полтави був удостоєний у 1987 р. У квітні 2000 р. в експозиційній залі Полтавського краєзнавчого музею було урочисто відкрито виставку, присвячену 100-річчю від дня народження О. В. Квасницького, на якій експонувались матеріали про життєвий і науковий шлях із музейного зібрання вченого. Учасники Міжнародної наукової конференції до 100-річчя з дня народження академіка О. В. Квасницького, відвідавши, залишили на афіші свої автографи.

Помер Олексій Володимирович 27 листопада 1989 р. на 90-му році життя. Похований на Міському кладовищі м. Полтава (вул. Європейська). Поряд – могила дружини – Ніни Антонівни Мартиненко (1926 – 2011).

Полтавці вшановують пам'ять видатного дослідника. Його ім’я носять: вулиця Полтави (вул. Академіка Квасницького у сел. Яківці); кафедра біології продуктивності тварин Полтавського державного аграрного університету. На його честь відкриті меморіальні дошки: на головній будівлі Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України (1992) та на навчальному корпусі № 4 Полтавського державного аграрного університету (2002). Ім’я вченого носив Інститут свинарства УААН (від 13 липня 2000 до 1 листопада 2011) (нині Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААНУ). Про діяльність О. В. Квасницького розповідають меморіальні експозиції Народного музею історії Полтавського державного аграрного університету та Музею історії Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААНУ.

 Підготувала Світлана Кигим – старша наукова співробітниця ПКМ імені Василя Кричевського