Харківський митець Василь Григорович якраз брав участь у конкурсі на проєкт нового будинку Полтавського губернського земства, художній виставці, присвяченій постаті видатного письменника та у святковій імпрезі на його честь.
Молода артистка Євгенія Михайлівна прибула до Полтави разом із хором Миколи Лисенка – автора живої картини «Апотеоз Котляревського», запрошеним сценографом якої був Василь Кричевський.
«При вході до театру мене зупинив архітект Кричевський.
— Чому вас ніде не видно було вчора?
Я промовчала.
— Я думав, що побачу вас. Ану, покажіть ваш костюм... Дуже добре! Нема опереткового фальшу, театральщини. Сорочка київська, гарно вишита... Вінок гарний... Все дуже добре! Тепер ось, нате, візьміть оцю зелену плахту і надягніть її.
І він простягнув мені маленький пакуночок.
— Але нащо? Хіба моя плахта погана?
— Ні, не погана, але ця краща. Будь ласка, надягніть її.
— Я не розумію, для чого мені переодягатися?
— Ну, так я вам скажу: я, бачите, хочу, щоб в апотеозі, яку мені доручили поставити, ви стояли спереду, у відповідальному місці. Тепер ви розумієте, чому я так настоюю? Тому прошу вас: візьміть цю плахту…».
«Ми знову стоїмо за спущеною завісою; Кричевський розпоряджається. На підвищенні, яких метрів три над сценою, серед квіток і зелені, стоїть пишно вбрана артистка Ліницька... Нижче її, пірамідою, стоїть частина наших хористів, а ще нижче Кричевський розставляє решту нашого хору, вибираючи ліпші костюми й обличчя для переднього пляну…
А Кричевський з Позеном ставлять мене з самого переду, саме там, де моє постійне місце в хорі.
— Держіться отак і дивіться в цей бік, — каже мені Кричевський. Потім він обходить усіх і кожному дає відповідні вказівки».
Євгенія Михайлівна Щербаківська (1882–1964) стала другою дружиною Василя Григоровича Кричевського (1873–1952). Вони побрались у 1912 р. та разом із Вадимом – сином Євгенії від першого шлюбу з Мефодієм Павловським – жили у Домі Грушевських у квартирі на шостому поверсі.
У серпні 1917 р. Василь Григорович узяв церковний шлюб із Євгенією (усі домашні її називали Ївгою). Минуло сім років з часу розлучення з Варварою Іллівною Марченко – вичерпався термін заборони на одруження, і він повінчався зі Щербаківською, що віднині стала Кричевською. Вони, як і раніше, мешкали на Паньківській, у будинку Михайла Грушевського.
«— Василю! Не дивись на вогонь! Дивись на дитину! Дивись на Галочку! Він спустив очі, поглянув на малятко, яким так втішався. Знову поглянув на пожежу вбік своєї збірки, і знову на дитину...».
7 лютого 1918 р. більшовики спалили будинок голови Центральної Ради, водночас знищивши все майно, збірку-музей народного українського мистецтва та художні твори Василя Григоровича.
А далі... калейдоскоп міст, країн, континентів, але Василь Григорович та Євгенія Михайлівна ні на хвилину не розлучались, навіть у вічності. Поховане подружжя на Українському православному цвинтарі м. Бауд-Брук штат Нью-Джерсі США. Надгробок на їхній спільній могилі спроектований у стилі українського модерну Вадимом Павловським.
Використані джерела та література:
Щербаківська-Кричевська Ї. Мої спогади про Миколу Лисенка // Нові дні. – Торонто, 1957. – Ч. 92. – С. 7-12; Ч. 93. – С. 12-16.
Кричевська Є. М. Пожежа будинку Михайла Грушевського // Нові дні. – Торонто, 1958. – Ч. 105. – С. 13-20.
Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський. – К.: Криниця, 2004. – 704 с.
Підготувала Оксана Сулима – завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів