Відомо, що гончарні цехи в регіоні діяли також у Смотричі, Меджибожі, Гайсині, Шаргороді та інших населених пунктах. Проте цехові художні традиції завжди є унікальними, навіть за умови, коли територіально близькі один до одного.

Значною мірою причина успішності тамтешніх майстрів полягала у багатих покладах високоякісної сировини, що дозволяло виготовляти якісний посуд вибагливих форм та орнаментів. Декорування барської кераміки заслуговує окремої уваги, адже саме характерні прийоми орнаментації створюють той неповторний колорит, який відрізняє місцевий посуд від виробів десятків інших центрів гончарювання.
Миски барських гончарів мають чітку конічну форму і специфічне вінце, що відрізняє їх від решти подільських осередків.

Розпис також має свої композиційні особливості – традиційно значна частина внутрішнього простору посудини залишалася вільною. Щодо стилістики самого зображення майстри дотримувалися стійкого каліграфічного і однотипного трактування образів, раціональної скупості графічних контурів, вишуканої плавності ліній та максимально допустимого аскетизму творення форми малюнку.

На жаль, мало імен гончарів збереглися в народній пам'яті до нашого часу. Серед нечисленних відомих прізвищ осібно стоїть Павло Самолович, який працював наприкінці ХІХ ст. і часто підписував свої твори та, на відміну від решти барських майстрів, писав сюжетні сцени з містечкового побуту та народного життя.

Все це разом сформувало феномен кераміки із Бару, що ось уже більше кілька століть захоплює своєю неповторністю і робить її об’єктом колекціонування та музеєфікації.

У зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається кілька барських мисок, серед яких є і робота П. Самоловича із зображенням двох панянок і музики. Предмет походить зі старої частини колекції, яка постраждала в роки Другої світової війни, та потребував реставраційного втручання. Ця робота була виконана художником-реставратором третьої категорії творів з кераміки та скла Наталією Кондратенко у 2019 р. з метою введення предмету до експозиційного простору.

Підготувала Наталія Кондратенко, завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів