Традиційно у перший весняний місяць шануємо нашого великого Кобзаря, генія української патріотичної поезії, Тараса Шевченка. Тому наша сьогоднішня розповідь про раритетне видання – листівку із нотами до шевченкового «Заповіту», видану в Полтаві у 1917 році.
Швидке відродження українського друкарства було одним із помітних досягнень Української революції 1917-1921 рр. Видавалася велика кількість доступної україномовної продукції: періодики, плакатів, листівок, брошур, підручників. Шевченкіана того часу – тема окремого дослідження, скажемо тільки, що присвячені Кобзарю видання були численними і надзвичайно популярними. Полтава на той час мала декілька кооперативних друкарень і вважалася, поруч із Києвом, Катеринославом і Харковом, одним із значних видавничих центрів Наддніпрянщини.
Збережений в нашому архіві примірник «Заповіту» походить із особистої колекції етнографа, художника, музейника К. Мощенка.
Листівка має 4 друковані сторінки формату А4. На титульній міститься графічне зображення могили Т.Шевченка на тлі хмарного неба і бурхливого Дніпра, в обрамленні слів «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди. Поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть» і багатого рослинного орнаменту. Розворот займають ноти, виконані шрифтом «під старовину» із буквицями, вміщені в орнаментовані рамки. У картуші-квітці зазначено рік видання «року Божого 1917» та прізвище художника – А. Боцула, а остання сторінка містить видавничий знак товариства «Боян», і виписані художнім шрифтом відомості про те, що листівка коштує 35 коп, і розповсюджється зі складу «Української книгарні» на Мало-Петрівській вулиці (тепер вул. Небесної Сотні), а усі права на видання – застережені.
«Боян» (від імені легендарного співця із «Слова про Ігорів похід») – загальна назва всеукраїнської мережі музичних товариств 1891–1944 рр., які мали на меті пропаганду українського класичного і народного хорового мистецтва. У Полтаві «Боян» діяв у 1911–1920 під керівництвом Г. Данковського (голова), Ф. Попадича (диригент мішаного хору) і В. Пархомовича (керівник оркестру). Товариство влаштовувало, зокрема, концерти української історичної пісні за участю кобзарів Гната Галайди (Г. Хоткевича) та І. Кучугури-Кучеренка, лекції проф. В. Щепотьєва, ювілейні музичні вечори Є. Гребінки, І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Лисенка, брало участь у виставах Українського музично-драматичного гуртка. У 1911–1918 у Полтаві діяло також, безсумнівно пов’язане із музичним, видавниче товариство «Боян», основною продукцією якого були листівки з нотами для хорового виконання популярних українських народних пісень: "Ой, у полі на роздолі", "На городі вишня", "Ой копала дівчинонька", "Летять галочки", марш М. В. Лисенка до драми Л. Старицької-Черняхівської "Гетьман Дорошенко" тощо.
Художнє оформлення нотних видань «Бояна» здійснював талановитий графік Андрій Іванович Боцула. Він же є розробником видавничого знаку зі словами «Видання товариства «Боян». Полтава» в картуші. На жаль, ім’я цього художника на сьогодні забуте, а творча біографія малодосліджена. Знаємо лише, що мешкав він у Полтаві за часів УНР. Працював землеміром. Виконав мапи для монографії Л. Падалки «Прошлое полтавской територии и ее заселение. Исследования и матеріалы» (Полтава, 1914). Шевченківська тема, вочевидь, не була в його творчості випадковою – у 1918 році він оформив обкладинку, заставки та вклейки до виданої в Полтаві книги М. Савицької «Тарас Шевченко. Життєпис і вибір з «Кобзаря». Відомо також, що А. Боцула співпрацював із Педагогічним бюро Полтавського земства, очолюваним із 1917 р. М. Рудинським, зокрема, виконав для нього художнє оформлення збірника різдвяних колядок i щедрівок «Сніжинки».
Підготувала наукова співробітниця наукової бібліотеки Світлана Капко