Ліси надають людству ряд екосистемних послуг: постачання (дерева, гриби, ягоди тощо), регулювання водного режиму, захист від ерозій, проведення наукових досліджень, вiдпочинок, туризм, тощо. Основними загрозами для даних біоценозів є знеліснення та деградація. Пам’ятаємо: чим більше біорізноманіття екосистеми лісу, тим більш вона стійка до негативних впливів та змін.
Полтавщина здавна славилася своїми лісами. Характеризуючи стан лісових масивів Полтавської губернії у кін. ХІХ ст. видатний ботанік Андрій Краснов (1862-1915) зазначав, що кращими серед усіх лісів, які він зустрічав у Полтавській губернії, є ліси в околицях Диканьки Полтавського повіту. На Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році експонувалися світлини «Велетенський дуб» і «Дубовий ліс у Диканьці», зроблені під час ґрунтово-геологічних досліджень місцевості видатним вченим Василем Докучаєвим (1846-1903).
Збереження диканських лісів започатковано за часів князя Віктора Кочубея (1768-1834), який у 1786 році отримав у спадок родовий маєток у Диканьці та землі навколо нього. Князі Кочубеї, усвідомлюючи унікальність лісових масивів, постійно проводили заходи із їх вивчення, збереження та охорони. Вагоме місце приділяли регулюванню екосистемних послуг лісів (збір ягід та грибів, полювання, заготівлі сухоруків тощо). Природні ценози постійно використовувалися з рекреаційною метою. Улюбленим місцем відпочинку князів Кочубеїв та їх гостей був «старий та світлий» Миколаївський ліс.
Диканські ліси відіграють важливе значення в підтримці гомеостазу середовища. І через століття залишаються вагомими локаціями збереження біорізноманіття та неперевершеною природною окрасою Полтавщини.
