9 квітня 2025 року – день народження відомої письменниці, мовознавиці, педагогині Надії Фесенко (1929–1990), яка належить до третьої хвилі української еміграції. Народилася Надія в Гадячі, навчалася у середній школі, яку не закінчила через війну, бо родина змушена була у 1943 році виїхати до Німеччини. Надія Фесенко здобула блискучу освіту, закінчивши в Новому Ульмі українську гімназію та Інститут живих мов в Авгсбурзі. Переїхавши у 1950 році до США, здобула ступінь бакалавра в університеті Люі. Закінчивши Іллінойський університет, Надія захистила магістерську дисертацію. Протягом двадцяти років викладала українську мову й літературу в українських школах Чикаго. Одночасно готувала докторську дисертацію з мовознавства, але невиліковна хвороба обірвала ці плани.

Вперше на засіданні Університету українознавства імені Василя Кричевського Полтавського краєзнавчого музею 21 вересня 1993 року відбулася презентація її повісті «Чужинка», на яку із США приїхав син Леонід Скорин. Переклад з англійської здійснила рідна сестра Надії Фесенко, Євгенія Ковальська. Слово про авторку повісті проголосив лектор університету, відомий літературознавець Петро Ротач (1925–2007). Він написав передмову до твору. Під час свого приїзду в Україну родина Мирослава та Євгенії Ковальських мала зустріч з Петром Петровичем. На засіданні Університету українознавства про Надію розповів її син Леонід, відомий лікар-офтальмолог. Вони підняли завісу над долею Надії Фесенко, яка збагатила українське мовознавство методичними розробками для українських шкіл діаспори, стала автором потужного поетичного і прозового доробку.

Повість «Чужинка» певною мірою є автобіографічною. Тема, обрана письменницею, це кохання в умовах війни. Книга викликала жвавий інтерес серед слухачів Університету. Кожен бажаючий отримав її примірник з підписом Леоніда Скорина.

На фото: Надія Фесенко з синами Леонідом та Юрієм, 1980 роки, США.

Підготувала старша наукова співробітниця Валентина Клочко

#100_років_Ротачу