Такі звичайні речі − аркуш білого паперу, олівець, пензлі та фарби, але коли їх бере в свої руки художник, то звичайне стає магічним. Бо кожна творча особистість трохи чарівник. Створюючи свою різнокольорову «симфонію» до кожного штриха чи мазка натюрморту або пейзажу чи іншої жанрової композиції, художник наче додає чарівне зілля почуттів, де головний компонент – натхнення. Тому іноді, дивлячись на картину дійсно талановитого майстра, начебто потрапляєш у полон дивовижної енергетики, якою пронизана робота митця і цей шквал вражень і приємних спогадів не відпускає від себе, навіть, протягом життя. Пам’ять повертає до тієї миті, коли доля подарувала зустріч із шедевром.
Кажучи про картини, не можна не згадати ім’я талановитого художника Олександра Кириловича Тарасенко, живопис і графіка якого стали невід’ємною частиною надбання образотворчого мистецтва України.
Олександр Кирилович народився 12 квітня 1960 року в селі Борисівка Приморського району Запорізької області. Малювати маленький Сашко почав як тільки його пальці стали впевнено тримати олівець. Спочатку олівцями, а потім фарбами виплескував на сторінках звичайного учнівського зошита своє розуміння та сприйняття оточуючого світу. На творчі здібності та потяг Олександра до малювання звернули увагу його дядьки Іван і Петро Григоренки. Для хлопця підтримка близьких людей була дуже важлива. Першими кроками до здійснення задуманого стало навчання у бердянській художній студії, куди Сашко їздив щотижня. Його викладачами були Юрій Затьора і Леонід Ахтирський.
Студія була своєрідним містком до вступу у 1976 році до Харківського художнього училища в якому навчався чотири роки. Наступна сходинка до професійної майстерності вступ у 1985 році до Харківського художньо-промислового інституту за спеціальністю «Станкова графіка», який Олександр Тарасенко закінчив, отримавши дипломом з відзнакою. З 1985 року починається його трудова діяльність викладачем мистецьких дисциплін на кафедрі архітектурного проєктування Полтавського інженерно-будівельного інституту. У 1987 році – він вже старший викладач, а з 1996 року – доцент кафедри дизайну архітектурного середовища і образотворчого мистецтва Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.
З 1998 року – виконуючий обов’язки завідувача, а з 2000 – 2014 роки завідувач кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. З 2015 року працював доцентом кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Був членом експертних комісій із ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів напрямку «Мистецтво» Міністерства освіти і науки України (2008 – 2014 рр.). З 2016 – 2022 року займав посаду доцента кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Олександр Кирилович – член Національної спілки художників України, відмінник освіти України, лауреат Полтавської міської премії імені Миколи Ярошенка. Художник неодноразово приймав участь у міських, регіональних, всеукраїнських виставках. У складі творчої групи представляв Україну на міжнародних архітектурних конкурсах у містах Сан-Паулу (Бразилія), Атланта (США).
Співпраця з Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського у Олександра Тарасенка почалася ще у 2000-х роках. Разом із викладачами та студентами кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка та Луганського національного університету культури та мистецтв імені Т. Шевченка кожного року відбувалось відкриття художніх виставок. На жаль, виставка «Духовний поступ» (відкрита у 2021 році) присвячена 40-річчю кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ імені В. Г. Короленка була останньою з тих, на якій був присутній Олександр Кирилович.
