Багато з них створені в опішненському керамічному осередку відомим майстром-гончарем Іваном Гладиревським (1849–1919). Він тісно співпрацював із багатьма представниками прогресивної української інтелігенції – С. Васильківським, М. Самокишем, О. Сластіоном. Особливо ж тісні зв’язки він підтримував з В. Кричевським, який охоче залучав народного майстра до декоративного оздоблення спроектованих ним будинків у стилі українського модерну. Ознакою цього напрямку у розвитку кераміки стали рослинна орнаментика з асиметричною побудовою композиції, запозичена з барокових зразків вишивки, гаптування, ткацтва, килимарства.
Традиційний ріжок став незручним для цього, оскільки фарба з нього витікала постійно й малювальник не мав можливості обдумати свій наступний рух. До того ж, ріжок давав товсті лінії, необхідні лише для фляндрівки. Тому замість нього гончарі почали використовувати аптекарські спринцівки. У них вставляли так звану «накостку» (соломинку), через яку при легенькому надавлюванні витікала фарба. Утворена лінія орнаменту була тоншою, а майстер дістав змогу регулювати й товщину, й інтенсивність витікання фарби.
У 2018 році з-поміж інших виробів І. Гладиревського на реставрацію потрапила невелика мисочка із світло-коричневим тлом, декорована стилізованим виноградним гроном. Цей орнаментальний мотив є класичним для модерного стилю і якнайкраще ілюструє глибоке проникнення нових для кінця ХІХ – початку ХХ ст. мистецьких течій у народне гончарювання.
Підготувала Наталія Кондратенко, завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів