Час будівництва першої дерев’яної церкви на честь Воскресіння Господнього у м. Полтава невідомий. Вірогідно, вона була споруджена у другій пол. XVII ст. Знаходилась у межах Полтавської фортеці на базарній площі. Позначена на плані міста 1722 р. Це була тридільна, триверха споруда.
Новий мурований, теплий храм спорудили на місці старого у 1773 – 1775 рр. з ініціативи та на кошти бунчукового товариша Полтавського полку, а пізніше бургомістра Полтавського міського магістрату Павла Яковича Руденка, що підтверджує М. Я. Рудинський. Своїм типом повторювала Благовіщенський собор у м. Ніжин. Це була дев’ятикамерна у плані, чотиристовпна, із заокругленими зовнішніми кутами в стилі пізнього бароко будівля. Над кожною з дільниць за допомогою системи підпружних арок і парусів були встановлені восьмикутні світлові барабани, що мали аркові вікна. Над центральною дільницею знаходився великий восьмигранний світловий барабан. Усі фасади були рівноцінними за своєю насиченістю декоративними деталями і завершувалися напівкруглими фронтонами. Площини стін членувалися пілястрами та високими вікнами. Завдяки вигідному місцерозташуванню і виразному силуету Воскресенська церква стала однією з головних домінант Полтави. Михайло Рудинський порівнював її з Стрітенською церквою, що знаходилась неподалік, за кілька кварталів.
10.10.1776 р. церкву передано із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного дяка та вісім церковнослужителів, а священик був відсутній. У церкві було три вівтарі: головний на честь Воскресіння Христового і бокові – в ім’я святого Сампсонія Странноприїмця та Василія Великого. В стіну приділу святого Сампсонія було вмуровано мідну гравійовану дошку, яка колись прикрашала перший пам’ятник на честь Полтавської битви. У першій пол. ХІХ ст. у північній бані храму облаштували муровану дзвіницю. У середині ХІХ ст. територію церкви обнесено цегляною огорожею із кованими решітками. У 1898 р. церква була капітально відремонтована коштом пожертвувань прихожан і меценатів.
У 1776 р. до церковної парафії входило 104 двори та 50 бездвірних хат. У 1902 р. володіла 200 кв. саж. землі церковної садибної, 7 дес. 1517 кв. саж. ружної лісової. Мала церковну муровану сторожку. При церкві діяла бібліотека. Церква мала парафіян 177 душ чоловічої та 168 душ жіночої статей. У 1912 р. мала парафіян привілейованих станів 131, міщан – 89, козаків та селян – 83.
Із священиків відомі: Феодосій Федорович Гамалія (у сані з 1889 р., нагороджений камилавкою у 1889 р.), з псаломщиків: диякон Володимир Васильович Зеленський (у сані з 1895 р.); із церковних старост: почесний громадянин Євфимій Євменович Фісун (1902 р.), козак Микола Ілліч Захаров (1912 р.).
Серед іншого цінного майна церкви полтавський історик В. Є. Бучневич згадував Євангеліє львівського друку 1644 р., яке було у 1886 р. передане до фундаментальної бібліотеки Полтавської духовної семінарії, та 5 Євангелій, друкованих у XVIII ст. в оправах із дорогоцінних металів і в обкладинках із дорогих тканин.
У 1936 р. церкву і дзвіницю розібрали полтавські богоборці. У 1971 р. на цьому місці звели корпус Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка (нині – Полтавський фаховий коледж мистецтв імені М. В. Лисенка).
#До_Великодня_про_наш_край
