Єгиптяни, китайці, індуси, перси, фінікійці, греки та інші народи возвеличували яйце, тримали металеві зображення в храмах, лишили чимало міфічних уявлень і легенд. Вірування та пошанування яйця були характерні і для словʼян, які вважали, що світ походить саме з нього. Керамічні яйця-торохкальця були знайдені на теренах Центральної України. Зокрема, на Полтавщині археологами В. Хвойкою і С. Мазаракі (1903 р.) під час розкопок могильника східно-словʼянського поселення. Уламки давньоруських керамічних писанок виявлені під час розкопок у Глинську та за випадкових обставин у Лубнах.
Виготовлення писанок в українській традиції мало сакральне значення та входило до звичаєво-обрядової сфери. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у четвер перед Великоднем.
На Полтавщині ідея збирання та вивчення писанок належить Катерині Скаржинській, власниці приватного музею в с. Круглик поблизу Лубен. Перші писанки надійшли до її колекції у 1888 році. На початку XX століття безцінні збори зазначеного музею склали основу формування етнографічного відділу Полтавського краєзнавчого музею. У нарисі Якова Риженка, що вийшов друком 1927 року, зафіксовано 5000 писанок.
З великої, колись славетної, колекції, 1900 року опублікованої С. Кульжинським, сьогодні лишилося близько 450 предметів. До вашої уваги представлені оцифровані зразки із музейного зібрання.
