Народився 27 квітня (за н. ст. 9 травня) 1890 р. у Шишаках. Отримав агрономічну освіту. Значну частину свого життя віддав розповсюдженню агрономічних знань серед селян рідною для них українською мовою, зокрема займався виданням довідкової літератури і створенню термінологічних словників.
У 1917 р. брав участь у створенні Української Центральної Ради, очолив видавничий відділ Генерального Секретаріату земельних справ УНР. Як секретар організаційного комітету готував скликання першого Всеукраїнського агрономічно-економічного з’їзду.
Декілька разів був репресований: у 1928 р. висланий за межі України, 1930 р. засуджений у справі СВУ, 1938 р. – знаходився під слідством за шкідницьку діяльність.
Залишився з родиною в окупованому німцями Києві, співпрацював з Українською національною Радою, а після її знищення приєднався до ОУН, сприяючи її діяльності завдяки системі кредитних товариств Всеукраїнської спілки сільськогосподарської кооперації «Сільський господар».
Наступ радянських військ змусив Кирила Івановича переїхати до Львова. 11–15 липня 1944 р. на Першому Великому зборі українських політичних організацій Осьмака було обрано Президентом Української Головної Визвольної Ради – підпільного парламенту воюючої нації. Він бере участь у підготовці документів, які відображають демократичні засади державно-політичного устрою та соціально-економічну програму побудови України, – «Платформу УГВР», «Універсал» та «Тимчасовий устрій УГВР».
На жаль, під час бою 23 серпня 1944 р. Кирила Івановича було поранено, а 12 вересня під час однієї з облав НКВС – заарештовано. А далі 16 років за гратами. Погрози, побиття, позбавлення сну, шантаж… У 1948 р. засуджений його до 25 років позбавлення волі. І звання невиправного, який був і залишається ідейним українським націоналістом та радше готовий піти на смерть, ніж погодитись на участь у заходах, спрямованих проти ОУН та її діяльності.
16 травня 1960 р. закінчився його земний шлях. Були здійснені значні зусилля, щоб стерти навіть згадку про Президента. Але він повернувся в Україну. Його ім’я в історичних працях та назвах вулиць. Його портрети на пам’ятниках, листівках, марках. І звучить його слово та слово про нього – достойника, патріота, героя.