Вже більше двох десятків років Михайло Колісник займається природоохоронною діяльністю. Коштом і технікою власного фермерського господарства він здійснив розчистку 3,5 км берегової лінії та вивіз близько 100 тис кубометрів мулу із річки Сухий Кагамлик, звільнівши джерела, які наповнювали річку чистою водою. Понад річкою придбав 8 га глинища і насадив на них змішаний ліс.
Переймається пан Михайло і проблемами Устимівського дендропарку, що є справжньою природною перлиною Глобинщини. Навесні 1893 року його заклав місцевий землевласник Василь Устимович, засадивши добірними саджанцями із садівництв Берліна, Варшави, Одеси і Львова. Гості устимівського поміщика порівнювали його парк із вишуканими шедеврами Західної Європи, розповсюджуючи слухи про те, що повітря у ньому – цілюще. Нині колекція рослин парку налічує понад 480 найменувань з усіх куточків світу. Із непідробним захопленням і любов’ю Михайло Григорович розповідає про унікальні дерева, гордість парку: єдину в Україні 95-річну віргінську сосну із природною кулястою формою крони, найвище дерево Полтавщини 20-метрову псевдотсугу тисолисту, рідкісну модрину японську, вікові дуби та велику кількість декоративних кустарників. Але природу мало просто любити, на утримання дендропарку в належному стані необхідні величезні суми грошей, які, на жаль, не передбачені державним бюджетом. Тож усі в Устимівці знають, що і придбання нових саджанців, і використання техніки для догляду за рослинами, і організація поливу вже багато років здійснюються тут коштом небайдужого фермера Колісника.
Вважаючи Василя Устимовича взірцем і прикладом для наслідування, Михайло Колісник разом із однодумцями береже і пропагує пам'ять про нього, досліджує його біографію, історію рідного села, маєтку і парку, дбає про збереження старовинного будинку, відкриття пам’ятних знаків.
І цього разу до нашого музею пан Михайло завітав не з пустими руками. Він привіз і передав до Наукового архіву цілу колекцію документів про Устимівський дендропарк – більше сотні світлин, підбірку газет і журналів із цікавими статтями. А ще – якісну фотокопію із невідомого раніше автографа Василя Устимовича, випадково віднайденого у одному із харківських архівів. Власноручна заява до Кременчуцького повітового земельного комітету власника, маєток якого був націоналізований, датується 14 грудня 1917 року і може прояснити деякі моменти його біографії. Тож цікавий документ чекає свого дослідника, а ми дякуємо панові Миколі Коліснику за його небайдужість і увагу до нашого музею.
Підготувала наукова співробітниця Наукової бібліотеки Світлана Капко