Музейне зібрання складає близько 500 жіночих, чоловічих і дитячих сорочок. У них шитво знайшло своє найширше застосування. Концентрувалося воно у жіночих сорочках на уставці, рукавах та пелені, в чоловічих – на манишці, комірі та манжетах. Рукава в жіночій сорочці вишивали широкі, а нижній край їх, як і комір, збирали та вшивали у вузеньку чохлу. Сорочки відзначалися ніжною гамою, побудованою на поєднанні м’яких пастельних кольорів з усіма відтінками блакитного, вохристого, ледь зеленкуватого, сірого кольору.

До кінця ХІХ ст. улюбленою залишається вишивка білим по білому (“біллю”). Вона створює малюнок високого рельєфу зі світлотіньовим моделюванням. Ця вишивка в народі асоціювалася з красою морозних узорів.

Особливістю вишивки полтавських сорочок було застосування рослинно-геометричного орнаменту в жіночих і геометричного – в чоловічих. Орнамент переважно складався із зображення гілочок рослин з листям, які безперервно спрямовувалися на рукавах угору. Мотив “ламаного дерева” на півночі (Прилуцький, Роменський повіти) відокремлювався вертикальними бічними лініями орнаменту, частіше мережкою. Цей мотив з крупними монументальними формами, простий за своєю графікою, виконувався у техніці лиштви або вирізування. Якщо поблизу Пирятина мотив “ламаного дерева” мав крупні форми, то на сході (Зіньківщина) спостерігалася модифікація цього мотиву в бік більшої деталізації, подрібненості окремих елементів.

У вишивці жіночої сорочки зустрічаємо поєднання геометричного і рослинного орнаментів. Так, полик, пазуха часто прикрашаються смугами геометричного орнаменту, рукава і пелена – рослинного. Полик був винятково горизонтальним, під ним по всьому полю рукава розміщувався узор лінійної композиції в шаховому порядку. Лінійна композиція складалася з трьох вертикальних рядів “ламаного дерева”, спрямованих угору. Поликові сорочки з пухликами були характерні для східної частини краю – Зіньківського, Глинського повітів та в Опішному.

Найбільш поширеною й улюбленою на теренах краю була, безумовно, монохромна вишивка. В насиченому кольорі – індиго – сорочки, рушники, хусточки вишивали на Гадяччині (села: Сари, Харківці, Соснівка).

Суцільним рослинним орнаментом сорочки почали вишивати на початку ХХ століття.

Броккарівські малюнки на сорочках першої половини ХХ ст. з червоно-чорними трояндами – численні і різноманітні в музейній колекції, та прослідкувати мікро-регіональні характерності цих запозичень важко, бо вони не мають джерельного походження. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. до вжитку увійшли зображення троянд, тюльпанів, гвоздики, винограду, дзвіночків, натуралістично вирішених в яскравих контрастних поєднаннях червоного і чорного кольорів. Особливо швидко такі мотиви поширювалися на слобожанських землях Полтавщини і на південному сході.

Підготувала ст. наукова співробітниця Галя Галян