Як в Ромнах сприйняли «поворот» Данила Апостола? Яким чином миргородський полковник вплинув на подальше розгортання протистояння 1708–1709 рр.?
З՚ясувати ці питання можна завдяки письмовим джерелам. Цінну інформацію містять тексти допитів трьох осіб, які восени 1708 р. особисто контактували з Мазепою.
Серед них першим варто назвати отамана сотенного містечка Сенчі Кирила Сергіїва (Лубенський полк). Він захопив лохвицького сотника Якова Єреміїва, коли останній прибув у Сенчу збирати провіант для шведського війська. Свого бранця отаман Кирило повіз в Сорочинці, які швидко встигли зажити слави пункту прийому для добровільних і недобровільних шукачів амністії. Уже згадуваний князь Волконський відіслав отамана з сотником в Лебедин.
У грудні 1708 р. вони прибули у сотенне містечко Лебедин (тоді Сумський слобідський полк, зараз територія Сумської області), де з 25 листопада по 26 грудня 1708 р. знаходилася головна царська квартира. З-поміж іншої інформації Кирило Сергіїв повідомив, що був у Ромнах і бачив Мазепу приблизно за тиждень до свого допиту в Лебедині.
Свідчення Сергієва датовані 8 грудня. Отож він повідомляв про свіжу реакцію в таборі мазепинців на «поворот» Апостола. Останнього, зі слів отамана, в Ромнах «зело бранят», тобто сильно лають.
Своєму колишньому регіментареві Апостол надав чимало підстав для різких слів. По-перше, миргородський полковник особисто зустрівся з царем у грудні 1708 р. і порозумівся з ним.
Зміцненню порозуміння сприяли… запорожці. Скеровані кошовим отаманом Костем Гордієнком, вони зазіхнули на владу Апостола над Миргородським полком. Січовики на переговорах в Сумах 30 січня 1709 р. виголосили завідомо нездійсненні умови для об՚єднання з царськими військами. Представники Війська Запорозького Низового прагнули володіти усіма млинами на річках Ворскла і Псел (територія Миргородського і Полтавського полків), а також зажадали скасування полковницьких урядів у містах Гетьманщини й щоб там була «вольниця, як в Січі».
Після цього зухвалого випаду в бік гетьманської влади новообраний регіментар Скоропадський рекомендував Меншикову замінити кошового отамана. Апостол же перетворився на головного радника в царській ставці з питань усунення кошового й контролю за переміщенням запорожців.
Свідчення осіб із почту Мазепи дають підставу припустити, що поступово фігура Апостола набула в очах ясновельможного рис злого генія (щоправда, небезпідставно). Покоєвий слуга Мазепи Григорій Новгородець потрапив у полон 14 червня 1709 р. поблизу с. Жуки під Полтавою. З-поміж іншого він розповів, що гетьман не повірив козакові, який першим розповів про зруйнування Січі. Мазепа був певен, що посланця із фальшивим повідомленням прислав задля дезінформації саме Апостол.
Хай там що, але якою б сильною не була особиста ворожнеча, причина уваги Мазепи саме до миргородського регіментаря була суто прагматичною. Тут свідчення і полонених, і дезертирів із мазепинського табору співпадають: ясновельможний планував після здобуття Полтави спрямувати війська на Переяслав, щоб з՚єднатися з силами Станіслава Лещинського. Зважаючи на те, що подорожній ХVIII ст. потрапляв до Речі Посполитої відразу після переправи через Дніпро (див. мал. 1), план з՚єднання з польськими союзниками виглядав цілком прийнятним.
Однак шлях до війська польського союзника лежав через Миргородський полк, що його й контролював Апостол. Григорій Герцик, шуряк Пилипа Орлика, через 12 років після подій «рейментарського повороту» пригадав, що Мазепа збирався розіслати листи до миргородських козаків із закликом скинути Апостола. За словами Герцика, відбувалося це «перед полтавською баталією в Будищах», тобто весною або на початку літа 1709 р. Задум не був здійснений, бо ніхто з підлеглих ясновельможного навіть не наважився виїхати в Миргородський полк, щоб збурювати козаків проти Апостола.
Підготувала Олена Замура, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу пізнього середньовіччя та нової історії