Шоломи «кула-худ» з’явились у XVI ст. на території Персії. Пізніше розповсюдились у Північній і Центральній Індії. Внаслідок тісних історичних зв’язків між Індією та Персією зброя та захисне спорядження, виготовлені у цих країнах, були схожі за формою.

Для перських шоломів характерні гвинти-фіксатори стрілки-наносника. Перед бойовим зіткненням стрілку зсували донизу, закриваючи обличчя від шабельного удару. В умовах відсутності військової небезпеки – її піднімали і фіксували вгорі. Іншою важливою ознакою є глибина тулії. На перських шоломах тулія більш глибока, на індійських – значно пласкіша.

Класичний перський шолом «кула-худ» XVIII – ХІХ ст. із колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського напівсферичний за формою. Тулія плавно переходить у чотиригранний шпиль-навершя. Шолом споряджений рухомою стрілкою-наносником з фігурними розширеними пластинами по краях. На скроневих частинах шолома розміщені втулки для плюмажу. До нижнього краю прикріплена захисна кольчужна сітка-бармиця. Під час удару по шолому «кула-худ» ворожий клинок ковзав поверхнею, практично не завдаючи шкоди.

Протягом ХІХ ст. у Персії захисне спорядження поступово виходило із практики бойового застосування, але майстри-зброярі продовжували виготовляти шоломи у вигляді сувенірів. Подібні вироби користувались значним попитом серед європейських колекціонерів.

Підготував Роман Прохватіло, завідувач сектору пересувних і стаціонарних виставок відділу виставкової роботи