120 років тому, навесні 1905 року у місті Полтава було випадково виявлено комплекс старожитностей давньоруського часу – унікальний набір срібних прикрас, скоріш за все, знатної жінки-сіверянки. Кваліфікується ця знахідка як Полтавський скарб.
До його складу входили: масивна шийна прикраса – гривна, підвіски до головного убору – 2 семипроменевих скроневих кільця, 8 кованих браслетів і 10 спіралеподібних скроневих кілець. Шийна гривна за типом замка з подвійною петлею та розширеними розкованими орнаментованими кінцями відноситься до групи прикрас, відомих переважно на пам’ятках Роменської археологічної культури IX ст. Семипроменеві скроневі кільця – копії більш давніх по часу підвісок, мають сліди ремонту і виконані за восковими відбитками з таких же прикрас X ст. Браслети із потовщеними кінцями побутували весь час існування сіверянських старожитностей. Спіралеподібні скроневі кільця «сіверянського типу» з’явилися у Дніпровському Лівобережжі в кін. X – на поч. XI ст. і відомі з поселень і поховань XI ст. із рисами давньоруського часу.
Отже, ювелірний комплект убору жінки з давньоруської Лтави-Полтави за своїм складом мовби змішаний і відображає межу епох — сіверянсько-роменської та давньоруської. Подібні набори побутували на пам’ятках кінця X — першої половини XI ст.
Цікавим є і обставини виявлення Полтавського скарбу. Навесні 1905 року проводилися земляні роботи по спорудженню водорозподільчатої колонки Полтавського водогону, що прокладався від водонапірної вежі на початку спуску вул. Панянка до Соборного майдану. Колодязь для колонки на майдані вирішили розташувати навпроти дзвіниці Успенського собору. Саме на місці риття колодязю будівельники натрапили на рештки давнього житла в глинобитній печі (точніше під її стінками), якого і знайшли скарб.
Знайдені речі передали до Природничо-історичного музею Полтавського земства, а конкретніше особисто археологу й етнографу Івану Зарецькому (1857–1936). До осені предмети були очищені від окислів і їх зміг оглянути археолог Микола Макаренко (1877–1938), першовідкривач роменської археологічної культури, а Іван Зарецький зробив тоді ж перше фото скарбу, датоване 1905 р.
Музейне «життя» скарбу було доволі бурхливе: у 1939 р. було викрадено один з браслетів, восени 1941 р. його евакуйовали разом зі всіма дорогоцінностями музею до м. Уфи, у 1946 р. він повернувся до Полтави, у 1952 р. хотіли забрати до Києва у Державний історичний музей УРСР (тоді музейники відстояли скарб). З 1964 до 1989 р. прикраси експонувалися у залі відділу історії дореволюційного суспільства. У 1991 р. предмети скарбу були відреставровані археологом, фахівцем-славістом, реставратором Олександром Григор’євим (1959–2018), і з 1993 р. скарб прикрасив експозицію «Унікальні предмети у зібранні музею».
Більше ви можете дізнатися, переглянувши електронну версію брошури Олександра Супруненка «Полтавський скарб» у нас на сайті в розділі «Видавнича діяльність» — http://pkm.poltava.ua/ua/vydavnycha-diialnist.html.
