Дев’яносто п’ять років тому в Полтаві народився майбутній учений-онколог, академік АН УРСР (1991), лауреат Державних премій в галузі науки і техніки (1981, 1999) – Вадим Григорович Пінчук.
Його батько, Григорій Павлович Пінчук, викладав історію в Полтавському педагогічному інституті. Там же навчалася мати, Ганна Георгіївна Пінчук-Чудакова. Перед Другою світовою війною батько отримав направлення на партійну роботу до Харкова, і з того часу сім'я постійно переїздила Україною, слідуючи за новими службовими призначеннями Георгія Павловича.
Дитинство майбутнього академіка пройшло в тісному колі дружніх родинних стосунків. Особливий вплив на формування особистості юнака мало спілкування з родичами по материнській лінії, які мали медичну освіту і велику закоханість у лікарську справу. Отже, на час обрання майбутньої професії Вадим мав чітке уявлення про своє майбутнє. У 1948 р. він вступає до Одеського медичного інституту, а через рік потрапляє на лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.
Після закінчення вузу і успішного захисту кандидатської дисертації, присвяченої вивченню патологічних змін при променевих ураженнях, викликаних зовнішнім опромінюванням та інкорпорованими радіонуклідами, молодий вчений вимушений різко змінити напрям наукових інтересів. З 1960 р. ця проблематика була офіційно закрита постановами директивних органів СРСР і УРСР. Тільки після Чорнобильської трагедії Вадим Григорович зміг продовжити перервані дослідження механізмів гострої променевої хвороби, але, на жаль, вже безпосередньо на потерпілих від аварії.
На початку 60-х років дослідник переходить на роботу до Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН УРСР. Тут він починає займатися дослідженням раку в групі електронної мікроскопії. В стінах закладу Вадим Григорович пройшов шлях від старшого наукового співробітника до директора інституту (1978 р.). Цей період був визначений вагомим вкладом в розвиток теоретичної та експериментальної онкології. Вісімнадцять років інститут під керівництвом Вадима Пінчука мав репутацію високорозвиненого сучасного центру з вивчення молекулярних та клітинних механізмів канцеро- та лейкозогенезу, проблем біології пухлинної клітини, протипухлинної резистентності організму, екологічної онкології та епідемології пухлин.
За монографію «Експериментальні пухлини печінки» науковець отримав премію імені О.О. Богомольця (1979 р.), ставав двічі лауреатом Державної премії України. Під керівництвом вченого була сформульована концепція «Україна проти раку після Чорнобиля», здійснено ряд важливих досліджень віддалених наслідків дії малих доз іонізуючого опромінення на організм людини та тварин. Його наукова спадщина складає понад 300 наукових праць.
«Він одразу і назавжди викликав стійку симпатію… повсякчас радісно було його бачити – дуже привітного, зовсім не академічного…» – згадував про Вадима Пінчука його колега, історик медицини Ю.Г. Віленський. У своїх споминах він підкреслював, що «справжня інтелектуальна і духовна матриця» визначала сутність цієї талановитої людини з м'якою харизмою істинного Дон Кіхота.
За життя Вадим Григорович Пінчук віддавав більше, ніж дозволяли власні ресурси. Тому на 67-му році його не стало. «З роками приходить усвідомлення того, що втрату близької людини ніщо не замінить ні в душі, ні в житті, ніде. І чим яскравішою була людина, її індивідуальність, тим розуміння цього стає особливо відчутним. Це повною мірою відноситься до Вадима Григоровича Пінчука, який виявився повністю незамінним як Людина, як Особистість, як Учений» (професор Н. М. Бережна).
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського збирає предмети пов'язані з життям і професійною діяльністю вченого. Ми будемо щиро вдячні за поповнення нашої колекції в ім'я збереження пам'яті про видатного земляка.