Він народився в селі Велика Багачка Полтавської області. В школі, під впливом талановитого вчителя, Анатолій захопився фізикою, що привело його на радіофізичний факультет Харківського університету ім. Горького (тепер – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна). Після завершення вузу (1972 р.) колишньому студенту пощастило потрапити на роботу до Інституту теоретичної фізики у Києві в якості стажиста-дослідника. Майже через тридцять років він очолить заклад як директор (2003 р.).
В згадані три десятиліття вмістилися: захист кандидатської дисертації (1978 р.), досвід роботи на посадах вченого секретаря і заступника директора, здобутки завідувача відділом теорії та моделювання плазмових процесів, звання доктора наук (1990 р.). За видатні успіху в розвитку науки у 1997 р. вчений був обраний членом-кореспондентом НАН України, а майже через десять років – академіком.
За цим швидким переліком досягнень прихована велика, виснажлива праця людини, яка намагалася реалізувати свій професійний потенціал та особисте життя.
В науковому доробку Анатолія Глібовича є праці присвячені проблемам теоретичної та математичної фізики, теорії плазми, статистичної фізики. Теоретичні результати його досліджень, за словами академіка, можуть стати у нагоді в термоядерному синтезі (ідея нового способу отримання енергії, більш безпечного ніж ядерна енергетика) та в інших галузях у вирішенні технічних завдань. Він автор понад 200 наукових публікацій, головний редактор Українського фізичного журналу, профільного журналу Condensed Matter Physics та ін.
За роки керівництва Інститутом теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова (з 2003 р. по цей час) А.Г. Загородньому вдалося зберегти високу репутацію закладу. В інституті досі проводяться дослідження світового рівня.
В жовтні 2020р. Анатолій Глібович став президентом Національної академії наук України. Колишній її очільник, Борис Євгенович Патон, підтримуючи кандидатуру свого наступника, сказав, що в ньому «найбільш вдало поєднуються професійні та людські якості».
Сьогодні НАН України, як і вся держава, переживає не найкращі часи. У січні 2026 р. в опублікованому інтерв'ю для журналу «Вісник Національної академії наук України» А.Г. Загородній зазначив, що концентрація зусиль працівників академії в сучасних умовах зосередилася на напрямах, що мають безпосереднє значення для держави – безпеки, енергетичної й технологічної стійкості, медицини та відновлення інфраструктури. Незважаючи на те, що дослідницькі колективи України працюють в надскладних умовах, а близько 30% інфраструктури було пошкоджено або знищено, сьогодні широкий спектр наук у НАН України успішно розвивається.
Нині зусилля керівника НАН України націлені на покращення міжнародної співпраці, реформу сфери досліджень відповідно до європейських стандартів, підтримку обдарованої молоді. На думку Анатолія Глібовича академія сьогодні повинна бути не тільки потужним науковим центром, «а й сучасною, гнучкою інституцією, здатною швидко відповідати на виклики часу.» Але головним пріоритетом для президента залишаються люди. В інтерв'ю «За підсумками року» він підкреслив необхідність «дати науковцям чітке відчуття перспективи – розуміння, що їхня робота потрібна країні, що вона має продовження й майбутнє саме тут, в Україні».
Шановний Анатолію Глібовичу! Команда Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського приєднується до багаточисельних привітань з нагоди Вашого ювілею і бажає здоров'я та натхненої праці на довгі роки під мирним небом!
