#Персона_дня — Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський — видатний український письменник, етнограф, публіцист та історик-аматор. Народився 11 березня 1816 року в селі Ісківці Лубенського повіту на Полтавщині в родині дрібного поміщика. Після закінчення Ніжинського ліцею та служби у війську він присвятив себе літературній творчості та журналістиці, виступаючи як поет, прозаїк і критик. Важливою сторінкою його біографії була дружба з Тарасом Шевченком. Олександр Степанович супроводжував Кобзаря під час його другої подорожі Полтавщиною та Чернігівщиною, спільно обстежуючи місцеві археологічні пам’ятки. Це знайомство з історією рідного краю згодом переросло у глибоке захоплення скрупульозним вивченням посульської та дніпровської старовини. Наприкінці 1850-х — на початку 1860-х років дослідник здійснив низку польових робіт на Полтавщині. Зокрема, він провів розкопки давньоруського курганного некрополя між селами Мацківці та Лукім’я, дослідив курганний могильник на північний захід від Сніпорода (Мацковецьке городище) та здійснив розкопки майдану («городка») поблизу хутора Мокроіржавського Другого в Нижньому Посуллі.

Окрему увагу Афанасьєв-Чужбинський приділив валу городища літописного Сніпороду, провівши масштабні на той час дослідження. У рідних Ісківцях він зберігав значну колекцію археологічних знахідок, частина якої пізніше потрапила до зібрання Г. С. Кир’якова. Результатом його численних мандрівок стала фундаментальна праця «Поездка в Южную Россию», видана на початку 1860-х років.

Він описав зруйновані козацькі некрополі та рештки валів у Капулівці, похилений хрест на могилі Костя Гордієнка: «Печальные развалины, от которых едва остаются следы, могилы усопших граждан Сечи, попираемыя равнодушно, а это всеобщее невнимание к славной старине – наводили на меня тоскливое расположение духа…». Вартий уваги його опис стародавніх курганів на острові Хортиця, де «є на острові примітні кургани..., і [якщо] ... подивитися на камені, що увінчують вершини кількох курганів, беззаперечно, можна припустити, що їхнє дослідження принесе користь археології...». Далі він пише, що «у різних місцях цього острова знаходять старовинні монети і металеві наконечники стріл; інколи можна натрапити й на цілі купи костей». Нижче по Дніпру, біля Маячки і Бродського, він спостерігає чимало половецьких кам’яних стел, котрі місцевим населенням називаються «бабами» і «стоять у селах, біля хат, часто – біля воріт, а деколи – на межах. Вже мало де на курганах трапляється така статуя, хіба що десь у глухому степу, де її не чіпають за особливим наказом поміщика». О. С. Афанасьєв-Чужбинський навіть подав конкретні рекомендації фахівцям щодо методики вивчення курганів поблизу Кам’янського городища, критикуючи розкопки аматорів «рівчаками то повздовжніми, то розміщеними навхрест», які, до речі, згодом повною мірою справдилися ще за життя дослідника.

Помер дослідник 18 вересня 1875 року і похований у Петербурзі. Хоча його особистий архів досі залишається неопублікованим, його етнографічні та географічні праці, перевидані українською мовою, залишаються цінним джерелом для вивчення історії та археології України.

Підготував Іван Писаренко, молодший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу археології.