Спорудження пам’ятника у Полтаві розпочалося 1921 р., коли був оголошений творчий конкурс, перемогу у якому виборов скульптор Іван Петрович Кавалерідзе. Майстер світла і тіні вперше втілив образ Кобзаря, що сидить на пагорбі й водночас виростає з нього, у пам’ятнику в Ромнах (1918). Так згадував Кавалерідзе про свій витвір: «У посадці голови, у жесті стиснутої руки, що покоїться на коліні, в усьому силуеті фігури, органічно злитої з п’єдесталом, у формі пагорба, я прагнув передати непоборну внутрішню силу Кобзаря, його нерозривний зв’язок з рідною землею». Роменський пам’ятник потужного образу був виконаний рубленою пластикою, але у реалістичній манері, що певним чином знижувало очікуване емоційне напруження при безпосередньому контакті з монументом. Він став передвісником авангардистських витворів у Полтаві (1925) і Сумах (1926).
У Полтаві автор досяг абсолютної єдності змісту та форми створюваного образу. Архітектурна композиція пам’ятника витримана у дусі конструктивізму, має вигляд чотиригранної піраміди, вибудуваної з бетонних плит, з врізаною на вершині скульптурою поета. Постамент та фігура вирішені площинами, як архітектурні споруди, натомість обличчя – плавними лініями, без схематизації. Загальна пірамідальність та гранчастість монументу не суперечать образу, навпаки, якнайліпше акцентують увагу на головному – обличчі поета.
Новаторська пластика віддзеркалювала епоху радикальних змін у мистецтві. Тогочасними авторами відкидалися напрацювання класичних, і навіть імпресіоністських, митців, адже вони не могли задовольнити потреб зламного часу.
Відкриття пам’ятника Кобзареві у Полтаві приурочили до дня відзначення його роковин − 12 березня 1926 р. Хоча монумент був готовий ще на початку вересня 1925 р. потрібно було завершити роботи з впорядкування майданчика, монтажу огороджувальних ґраток, переробки огорожі парку, переміщення ліхтарів освітлення. Відтак, до визначної дати благоустрій закінчили, і урочисте відкриття відбулося при велелюдному зібранні пошановувачів Тараса Григоровича Шевченка.
І вже протягом ста років залізобетонний і завжди модерний Тарас Шевченко є першим свідком усіх змін нашого музею, і найближчим сусідом у нашому спільному триванні.
Автори фото:
1. Аліна Мальована
2. Олександра Лобченко
3. Олег Скородумов
#100_років_Сусіду
