Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики імені С. І. Субботіна Національної академії наук України є однією з тих наукових установ, чия діяльність формує фундамент сучасних знань про Землю. Її робота не завжди помітна поза професійним середовищем, проте саме тут упродовж десятиліть здійснюються дослідження, що дозволяють зрозуміти складні процеси — від змін гравітаційного поля до руху Землі в космічному просторі. Обсерваторію було засновано у 1926 р. у системі Української головної палати мір і ваги, і на перших етапах організації її названо «Магнітно-гравітаційною станцією». Вже на початку її діяльності було розгорнуто систематичні гравіметричні спостереження, що стали основою для подальших досліджень геологічної будови території України. У 1938 р. обсерваторія отримала статус самостійної наукової установи в системі Академії наук УРСР, а з 1964 р. увійшла до складу Інституту геофізики. Цей статус став важливим для інтеграції її досліджень у загальноакадемічну систему та розширення наукових напрямів роботи, що мало особливе значення у зв’язку з розвитком прикладної геофізики та потребою у вивченні природних ресурсів.

Засновником Полтавської гравіметричної обсерваторії був видатний астроном і геофізик Олександр Якович Орлов. Місце для установи було обрано самим вченим. Обсерваторію облаштували на околиці Полтави (куток Павленки) на місці садиби відомого художника Григорія Мясоєдова. Днем відкриття гравіметричної обсерваторії О. Я. Орлов вважав 7 квітня 1926 р., коли в Полтаві було закладено вихідний пункт для виконання гравіметричних зйомок України та здійснення зв’язків з іншими опорними пунктами СРСР і з Потсдамом як центром Європейської гравітаційної мережі.

Особливу роль у розвитку обсерваторії відіграла Зінаїда Миколаївна Аксентьєва, яка очолювала її у 1951–1969 рр. У цей період було значно розширено дослідження земних припливів та геодинамічних процесів. Саме в середині ХХ століття (зокрема у 1950–1960-х рр.) в обсерваторії було отримано результати, що стали важливими для пояснення коливань Землі та її внутрішньої структури. Одним із ключових напрямів роботи обсерваторії стало дослідження обертання Землі. Багаторічні астрономічні спостереження, які проводилися ще з довоєнного періоду і активно продовжувалися у 1950–1970-х рр., дозволили уточнити характеристики руху полюсів і коливань земної осі. Отримані результати зробили вагомий внесок у розвиток уявлень про будову земних надр, зокрема щодо існування рідкого ядра Землі. Не менш важливим досягненням стало створення гравіметричної карти України. Вона формувалася поступово протягом кількох десятиліть: від перших вимірювань у 1920–1930-х рр. до їх систематизації у другій половині ХХ століття. Ця карта стала базовим інструментом для геофізичних досліджень і практичних завдань, пов’язаних із вивченням структури земної кори. Упродовж 1960–1980-х рр. обсерваторія активно розвивала дослідження земних припливів. Використовуючи гравіметричні та нахиломірні спостереження, науковці визначили регіональні параметри припливних явищ для території України. Ці результати мають значення для розуміння фізичних властивостей Землі та сучасних геодинамічних процесів. 

Нинішній етап розвитку обсерваторії характеризується поєднанням традиційних і новітніх напрямів досліджень. У її структурі діють підрозділи, що займаються геодинамікою, космічною геодезією, астрометрією та радіоастрономією. Важливим елементом наукової інфраструктури є радіотелескоп УРАН-2, створений у 1970-х рр. як частина української мережі низькочастотної радіоастрономії. Він входить до складу радіоінтерферометричної системи УРАН, що дозволяє проводити дослідження у декаметровому діапазоні хвиль. Цей інструмент має статус національного надбання України. З використанням УРАН-2 упродовж останніх десятиліть було отримано важливі результати щодо радіовипромінювання Сонця, Юпітера та інших космічних об’єктів. Зокрема, виявлено нові типи спорадичного випромінювання, що розширило уявлення про фізичні процеси в Сонячній системі.

Полтавська гравіметрична обсерваторія є науковою школою, у якій сформувалися покоління дослідників. У її стінах працювала плеяда видатних науковців: академіки О. Я. Орлов, Є. П. Федоров, Я. С. Яцків, на честь яких названі малі планети Сонячної системи. Ім’я члена-кореспондента АН УРСР З. М. Аксентьєвої носить кратер на планеті Венера. Діяльність обсерваторії забезпечує безперервність наукових традицій і розвиток нових підходів у геофізиці та астрономії.

Полтавська гравіметрична обсерваторія від 1926 р. і до сьогодні залишається важливим осередком досліджень, що роблять вагомий внесок у розуміння Землі та космосу. Цей шлях був би неможливим без людей, які працюють у стінах обсерваторії. Саме їхня точність, уважність і відданість справі забезпечують високий рівень наукових результатів.

Щиро вітаємо колектив Полтавської гравіметричної обсерваторії Інституту геофізики імені С. І. Субботіна НАН України із сторічним ювілеєм. Бажаємо нових відкриттів, натхнення, стабільності та подальшого розвитку на благо науки та України.

Підготувала: Світлана Кигим, старша наукова співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського