Виставка презентується до роботи Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю, присвяченій 150-річчю з дня народження Вадима Щербаківського (1876 – 1957), є віхою у циклі заходів, присвячених 135-річчю Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
Вадим Щербаківський – широко знаний у світі український археолог, етнолог, історик мистецтва, музейник, пам`яткоохоронець і педагог.
Його постать — це приклад ученого європейського рівня і значення, який присвятив своє життя дослідженню української історії, культури та археологічної спадщини. Його науковий шлях — від участі в археологічних та етнографічних експедиціях до культурологічних студій у провідних університетах Європи — засвідчує глибину його інтелектуального пошуку та відданість справі.
Особливе значення для нас має полтавський період діяльності В. Щербаківського, що і представлено на Виставці матеріалами його археологічних досліджень, етнографічних експедицій і просвітницької роботи. Саме тут він став першим завідувачем археологічного відділу музею Полтавського губернського земства (1912 – 1922 рр.), започаткувавши системну наукову роботу в галузі археології. З його ім’ям пов’язаний початок цілеспрямованих археологічних досліджень музею. За неповні 10 років своєї діяльності в музеї (1912–1921 рр.) ним були здійснені значні за обсягом і отриманими результатами роботи. В першу чергу слід згадати розкопки таких відомих археологічних пам’яток як золотоординський мавзолей в ур. Мечеть біля с. Кишеньки Кобеляцького повіту (1912 р.), відкритого ним поселення лукашівського типу трипільської культури біля с.Лукаші Переяславського повіту (1913, 1915 рр.), відомої пізньопалеолітичної стоянки біля с.Гінці Лубенського повіту (1914–1916 рр.) та близько 300 курганів епохи бронзи, скіфського та давньоруського часів у Лубенському (Олександрівка, Мгарь, Гінці), Переяславському (Великий Круполь, Лукаші, Пилипчичі, Переяслав, Гречаники, Велика і Мала Березянка, Софіївка), Золотонішському (Ліплява, Гельмязів), Кременчуцькому (Устимівка), Роменському (Липове), Лохвицькому (Городище) повітах.
Завдяки його дослідницькій діяльності значно збагатилася археологічна збірка музею. Згідно Каталогу археологічного відділу 1906–1941 рр., з розкопок В. Щербаківського до неї надійшло більше 2 тисяч одиниць археологічних знахідок, які мали велику наукову та музейну цінність. Але, на жаль, значна частина збірки була втрачена та депаспортизована в роки Другої світової війни, загинула або пошкоджена під час пожежі музею 1943 р.
Він не лише формував колекцію, а й створив оновлену музейну експозицію на початку 1920-х років.
На сьогодні, в археологічній колекції музею фонд В. Щербаківського нараховує близько 500 одиниць музейних предметів, причому з них майже 300 од. – із розкопок золотоординського мавзолею, трипільського поселення в Лукашах та Гінцівської пізньопалеолітичної стоянки. Із розкопок курганів збереглися окремі знахідки. Кілька предметів із колекції Щербаківського вдалося відшукати серед депаспортизованих експонатів.
У 1920-ті роки Вадим Щербаківський очолив Губернський комітет з охорони пам’яток, що призвело до збереження значної кількості унікальних предметів, яким у вирі бурхливих, загрожувала безповоротна втрата пов’язана з подіями Української революції. А ще до революції Вадим Михайлович у своїй діяльності пов’язаній з розбудовою національної освіти, підтримував ідеї Михайла Грушевського, працював у сфері національного шкільництва. Згодом став одним із перших, обраних у Полтаві, професорів й очільників історико-філологічного факультету Українського університету.
