6 травня 1905 р. Комісія з питань будівництва земського дому розглянула перевищення кошторису, у тому числі щодо внутрішнього художнього оформлення парадних кімнат. Розгорнулися серйозні дебати щодо раціональності замовлення трьох настінних панно для зали засідань харківському художнику Сергію Васильківському за 7000 карбованців. Митець особисто завітав на засідання та продемонстрував ескіз центральної картини. Переконав присутніх у доцільності виготовлення цього дорогого декору голова Полтавської губернської земської управи Федір Лизогуб. Він наголосив, що земці зводять «капітальну споруду не на рік і не на два» та якщо вже погодились це робити в єдиному стилі, то «опорядження внутрішнє має відповідати зовнішньому».

21 травня 1905 р. Комісія запропонувала маляру підготувати деталізацію картини «Вибори полковника Пушкаря на площі Спаської церкви в м. Полтаві», яка і мала стати центральним панно зали засідань. Також йому доручили створити ще два ескізи, що тематично були пов’язані з історичним минулим України. На роботу митцю виділили 4 місяці.
Матеріалом для картин стало полотно розміром 13х17 аршин (9х12 метрів). Його виткали учениці знаменитої Дігтярівської зразкової навчально-ткацької майстерні Полтавського земства.

21 січня 1906 р. земці затвердили ескіз панно за мотивами української народної думи «Голота і татарин».

25 серпня 1906 р. члени будівельної комісії схвалили ескіз третьої картини – «Ромоданівський шлях».

Наприкінці 1906 р. Сергій Васильківський виконав усі три монументальні роботи на полотні олійними фарбами. На їх перевезення до Полтави з Харкова витратили майже 13 карбованців. Картини зберігалися в управі, згорнуті в рулони, бо не було приміщення, де б їх продемонстрували земським зборам у розгорнутому вигляді.

Наприкінці 1907 р. усе стильове оздоблення парадних кімнат було завершене.

Ці історичні композиції, що нині стали класикою нашого мистецтва, були створені без згоди і всупереч волі Василя Кричевського, який планував розмістити на центральній стіні розлоге Дерево життя…