Він народився 8 листопада 1897 р. в с. Жуки біля Полтави і походив з козацького роду. Свої перші кроки у різьбярстві зробив під керівництвом майстра-односельця Ф. Коваля, а після приїзду у 1912 р. до села представника Полтавського губернського земства твердо вирішує пов’язати із цією справою своє життя. Тоді Яків Халабудний вперше побачив малюнки для різьби по дереву та готові художні вироби, що справило на нього неабияке враження. За ініціативи земства у Жуках було організовано різьбярську майстерню, у якій Яків Романович починає працювати та покращувати свої вміння.

Надалі у 1929-1934 рр. він завідував філією полтавської артілі «Спорт і культура» у своєму рідному селі. Під його керівництвом там працювало 47 осіб, які виготовляли різноманітні предмети побуту. Згодом у др. пол. 1930-х рр. Халабудний працював інструктором дитячої комуни у Полтаві, де передавав свій досвід молодому поколінню.

Творчий почерк митця вирізнявся тонким розумінням пластики, пропорційності та форми, завдяки чому вироби були насиченими і ніби живими. Свої твори майстер оздоблював у техніці тригранно-виїмчастого різьблення, до того ж у його ранніх роботах відчутні модернові стильові впливи. Окрім плоскої різьби, Яків Халабудний створював і малі скульптурні форми. За тематичним спектром найбільше приваблювали майстра казкові мотиви, що водночас перепліталися у його роботах із природним і реальним.

За свій непересічний талант митець у 1936 р. отримав звання Майстра народної творчості УРСР, а у 1938 р. став членом Спілки художників України. Його роботи були представлені на численних виставках, зокрема у 1937 р. майстер отримав золоту медаль на міжнародній виставці в Парижі за різьблену таріль з фігурками ховрашків.
Творчість Якова Романовича, який пішов із життя 19 серпня 1946 р., мала величезний вплив на сучасників, зокрема на представників полтавського осередку різьбярів. Наразі деякі з робіт майстра зберігаються у колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.